З приходом кіммерійців у нашому краї розпочинається епоха заліза.
У походах в Європу кіммерійці доходили до Греції
З іранських племен, які побували в Україні в І тис. до н. е. (VII - II ст. до н. е.), найбільше пам'яток залишили по собі скіфи
Своєрідне скіфське мистецтво відіграло дуже велику роль у формуванні слов'янської культури і слов'янського будівництва.
З початком грецької колонізації (VI ст. до н. е.) Причорномор'я на скіфів дедалі більше впливає антична культура,
Готи , були предками слов'ян і саме вони злилися із слов'янськими племенами ?????
Традиції скіфського мистецтва продовжували сарматські племена,
Гунни допомогли слов'янам зайняти ці землі ?????? ( На , яких утворилася Русь )
У геологів льодовиковий період історії Землі дістав назву плейстоцену ???
Прильодовикові природно-кліматичні умови не мають прямих аналогій ні у сучасних арктичних пустелях, ні в альпійських луках. Дещо нагадують вони холодний різкоконтинентальний і сухий клімат центральних районів Чукотки.
Особливе наукове значення мають майже повністю досліджені українськими археологами (насамперед І. Г. Шовкоплясом та І. Г. Підоплічком) общинні поселення з житлами з мамонтових кісток — Мізин, Добранічівка, Межиріч, Радомишль. ????
Стоянки, як правило, розташовані у долинах річок, що течуть у меридіальному напрямку (Дон, Десна, Дніпро, Дністер). Адже саме річковими долинами проходили шляхи масових весняних та осінніх міграцій тварин. ???????
Мамонт був основним джерелом їжі та інших засобів існування прильодовикового суспільства
Община складалася з кількох споріднених сімей, була екзогамною і патрілокальною, тобто шлюбних партнерів шукали за межами общини, а при створенні сім'ї жінка переходила до колективу чоловіка, а не навпаки.
Житла мисливців на мамонтів зі стоянки біля с. Лука Врубленецька на Росі прикрашались різними орнаментами. Крім того, простежені паралелі між архітектурним орнаментом житла та жіночих статуеток, знайдених у ньому , Це так ????
Через дуже низьку щільність пізньопалеолітичного населення (до одного чоловіка на 100 км2) общинні стійбища були віддалені одне від одного не менш як на 40—50 км.
Одяг тундрових мисливців на оленя належить до типу глухого, тобто не має розрізу спереду. Це два хутряних костюми, які одягалися один на один
Епоха лісових мисливців з луком та стрілами (мезоліт) датується VIII—V тис. до н. е. і
Тріпільці поклонялися Богині матері та Богу сонця , також їхньому сину місяцю ???
Трипільські прямокутні глинобитні житла з дерев'яним каркасом стін та глиняною долівкою демонструють типовий приклад балканської домобудівної традиції.
Трипільське землеробське суспільство досягло високого рівня розвитку і стояло на порозі цивілізації
Складна знакова система орнаментів та глиняні конічні фішки і кульки для лічби свідчать, що трипільці стояли на порозі винайдення письма.
Нечисленне й відстале мисливсько-рибальське населення, можливо, й знищувалося прибульцями з півдня.
Мотичні землероби пасли худобу неподалік від селищ. На час визрівання врожаю її відганяли подалі від посівів.
Скіфи — це грецька назва іраномовних кочовиків українських степів VII—III ст. до н. е. їхня самоназва — сколоти.
Першу згадку про скіфів маємо в ассирійському джерелі, що датується близько 674 р. до н. е. У цей час Ассирія потерпала від нападів войовничих кінних стрілків з луків, які вдерлися у Закавказзя з півночі, з країни Ішкуза на чолі з царем Партатуа.
Легендарне царство Ішкуза, з якого скіфи чинили напади на Закавказзя та Передню Азію, знаходилося на Північному Кавказі та Кубані
На відміну від степового Надчорномор'я лісостепова смуга України у VII— VI ст. до н. е. була ареною бурхливого економічного розвитку. Тут між верхів'ями Дністра та Ворсклою відома величезна кількість поселень, городищ, поховань осілих землеробів, нащадків вищезгаданих чорноліських племен X—VIII ст. до н. е., пращурів слов'ян
З кінця VI ст. до н. е. скіфи впевнено контролювали ситуацію в Північному Надчорномор'ї. Про це писав Геродот, який відвідав Ольвію в середині V ст. до н. е. Число скіфських пам'яток в українських степах різко зросло наприкінці VI ст. до н. е.,
Сармати — це центральна частина іраномовної культурно-історичної спільноти ранніх скотарів-номадів, яка розвивалася в І тис. до н. е. в євразійських степах від Алтаю на сході до гирла Дунаю на заході.
Археологи розрізняють три послідовні періоди історичного розвитку сарматів: савроматський (VII—IV ст. до н. е.), ранньосарматський, або прохорівський (III ст. до н. е. — II ст. н. е.), та пізньосарматський, або аланський (II—IV ст. н. е.). Починаючи з IV ст. до н. е. простежується постійна експансія сарматських племен на захід, до степів Надазов'я
Як свідчать античні автори, зокрема Діодор Сицилійський, експансія сарматів на скіфські землі була далеко не мирною. Вони, "зробившись сильнішими, спустошили значну частину Скіфії та, до ноги винищуючи переможених, перетворили більшу частину країни на пустелю"
Л. Нідерле вважав ядром праслов'янських територій Волинь. Слов'янську прабатьківщину він обмежував на сході Середнім Дніпром, а на заході Середньою Віслою та Карпатами
А. А. Шахматов виводив слов'ян з Прибалтики. Спочатку вони розселилися на захід у Повіслення, а після розгрому гунів у V ст. н. е. рушили на південь у Подунав'я та на Балкани
Кінець венедському, чи зарубинецькому, етапу розвитку раннього слов'янства поклала експансія германських племен — готів. До Східної Польщі вони прийшли з пониззя Вісли. ????
Створюйте онлайн-тести
для контролю знань і залучення учнів
до активної роботи у класі та вдома