Повторення. Розділові знаки в реченні. Іменник. Прикметник

За лісом сонце сходило й розсівалося біле плетиво хмар.

То зоря згасає, то меркне місяць у чорній млі.

У небі то розгоряються, то погасають сліпучі ракети.

Куди не повернешся, скрізь земля: і згори, і знизу...

Ні спека дня, ні бурі, ні морози - ніщо не вб'є любов мою живу.

Синє все: озера, річка, намоклий ліс.

Десь, кажуть, є гора, де не співають птиці.

На диво, птахи ще не відлітають у вирій.

Без сумніву, й ми не в тім'я биті.

Ти в мені, мабуть, запалила кохання.

Ех ти, доле моя, циганко, не лякай мене тузом пік.

Усі, окрім Максима, пішли до школи.

Латаття ніжилось в озерах, хиталось тихо на воді.

На вечірньому небі потьмяніли й щезли сріблясті зірки.

Хто своє носить, той чужого не просить.

"Не на тебе ждать я буду", - поет відповідає.

Поет запитав, хто прийшов до хати.

Моя улюблена фраза "я нічого не знаю" завжди мене виручає.

сутінь, північ, путь

біль, куліш, син

нероба, розбишака, півень

батько, відро, поле

теля, порося, кутя

тінь, туш, гуаш

темна ніч

тепле літо

сильна біль

дорожчий

веселіший

лимонніший

казахський, волоський

петербургзький, нью-йоркський

кавказький, галицький

плюшева іграшка

Ігорова книга

Лесин рюкзак