Повторення та узагальнення вивченого

орфоепічні

лексичні

поетичні

фразеологічні

словотвірні

орфографічні

У ліс здається сьогодні завітала осінь.

Чомусь явір здається сумним?

Осінній день здається дуже прозорим

Мені здається що осінь до мене приходить  уві сні.

Вишнева гілочко, чому так рано ти почервоніла?

Не плач, берізонько, ще прийде день чудовий.

Квіточки осінні, ви такі привабливі та чарівні.

Збери, дощик, усі свої малесенькі краплинки. 

Адже, навіть, неначе, все-таки.

Звісно, безперечно, зрозуміло, мабуть.

Кажуть, на щастя, по-моєму, без сумніву.

Отже, безперечно, по-перше, щоправда.

усі другорядні члени речення (додаток, означення, обставина), крім головних

  члени речення, які відповідають на одне й те питання та відносяться до одного й того самого слова

  члени речення, які відповідають на одне й те питання та відносяться до одного й того самого члена речення

  слова, що називають того, до кого звертаються

Червоногарячі кетяги калини ваблять до себе: і дітей, і дорослих.

Біля лісового озера зупинився лось, і обережно ступив до води.

Урочиста хода осені відчувається: у місті, в полі, на селі.

Усе навкруги стоїть у позолоті: і дуб, і осика, і в’яз.

 А: « П».

  «П?» - а.

  «П», - а.

 «П, - а, - п».

Ще ходить осінь по опалім листі, обтрушуючи золото ясне.

 Відшелестіли лебеді і трави, остання гілка глоду обліта.

 Вже ллється злива листя золотого, і в синю далеч лебеді летять.

Мабуть, осінь іде зі свого золотого весілля, а сніжок молодий простелив їй пухкі килими..

Вітер обурено гудів в очереті, ніби виконував осінній концерт, призначений для сороках слухачів.

На сорока стільцях ніяк не можна було розмістити сімдесят відвідувачів.

Сороками гривнями тут ніяк не обійдешся!

Вчитель розраховував, що матеріалів вистачить сорокам учням.

аби-хто, хто-небудь

казна-що, котрийсь

будьхто, абичий

де-який, бозна-чий

невірний номер

   завдати шкоди

     переказати кошти

матеріальне становище

  підбивати підсумки

Самостійні частини мови можуть називати предмети, вказувати на їхні ознаки. Головною ознакою самостійних частин мови є зв’язок слів між собою.

Самостійні частини мови можуть називати предмети, вказувати на їхні ознаки . Вони не мають категорій, головною ознакою самостійних частин мови є зв’язок слів між собою

Самостійні частини мови можуть називати предмети, вказувати на їхні ознаки та кількість або ж описувати дію. Головною ознакою є те, що вони – члени речення, що мають граматичну вагу та своє лексичне значення.