Повторення вивченого із синтаксису

зелене жито,  відповідати правильно

дівчина вишиває,  прибирати хату

кольорові сни,  у мріях

червоне і чорне,  різнобарвна  долина

«Може, у цій лісовій хатинці ховається зараз Мавка» – подумалось мені.

Мені сказав розумний садівник: «Коли пересаджуєш дерево, роби це з любов’ю».

«Краса і мудрість – писав Еріх – не розкіш, не привілей, а радість, дарована всьому світу».

Мирослав Дочинець радить – «Не виставляй напоказ усе, що маєш, – завтра вже нікого не здивуєш».

«Стерегти ліс», – сказав Харитон – «треба не рушницею, а любов’ю».

Гуляє осінь у садах.

Ріки – очі природи.

Лине хмарка кучерява в небі голубім. 

Люблю пісні мойого краю.

Нарешті настали канікули !

Коли ти прийдеш ?

Усміхнися всім навколо.

Діти пішли до школи.

Озвався  співом  день  грядущий.

Під  маминим  вікном  горить  калина…

Дерева у лісі були сполокані щедрим дощем.

Розлилися  круті  бережечки.

Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок.

З берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

Понад морями пролягають тіні журби й тривоги, спогадів і снів.

День був сонячний та теплий.

Лісова галявина розкинулася перед нами.

Сонячний зайчик заглянув до мого вікна.

Отчий дім кличе мене до себе.

Тут усе: і повітря, і тиша, і дерева — сповнене якоїсь загадкової сили.

Учитель — це три світи: теперішній, минулий і майбутній.

Море й озеро, синій берег і широкий степ — усе залите гарячим маревом.

У наших ріках водяться різні породи риб: а саме щука, лин, лящ, сом.

На все осінь щедра: на кавуни, і на дощі, і на холодні роси.

Вертоліт вертоліт вирушає в політ.

І ти білолиций по синьому небу вийдеш погулять.

Ти бережи честь змолоду.

Хто хвалиться той кається.

У таку негоду човен може перекинутися.

Сонце піднялось і стало зовсім видно.

Юнак цей видно має добре серце що проти зла й неволі аж горить.

Тож веселімося людоньки на людях.

А навколо по долині скрізь розсипались хати.

Князь побудував це величне місто.

І вкрили Чорне море українські кораблі.

 Дівчина співала пісню про рідну Україну.

Дзвенить у зорях небо чисте, палає синім льодом шлях.

А вітер дме постійно, далеко розносить стигле насіння дерев і трав.

 Молоденькі гіллясті берізки, може, тільки вночі покрились листям.

Мати перша навчила мене любити роси, любисток, м’яту і калину.