Позакласне читання. Євген Гуцало. “Лелеченя”. 6 клас

Яка пора року описана в оповіданні?

 Чого очікує природа?

ЯКЕ СЛОВО ПРОПУЩЕНО НА МІСЦІ ТРИКРАПОК?

І одного надвечір’я на далекому кутку проростає у весняній тиші чийсь високий, безпечно-радісний голос:

— (.....) !

Од того крику ще нічого не зміниться, не оживе. Тиша ще дужче загукне — хоч край ножем. Та вже ближче раптом озвуться чи два голоси, чи три, замайорять солодким здивуванням:

— (...) ! (... ) !

ЯКЕ СЛОВО ПРОПУЩЕНО НА МІСЦІ ТРИКРАПОК?

Весь ключ махає крилами, лелеки ( ... ), сурмлять у натомлені сурми, а дітлахи, жінки, чоловіки позадирали голови, і в їхніх очах пливе по маленькому лелечиному ключеві: пливе від берега до берега по синіх, чорних, сірих, карих водах.

Пролетіли, вже не видно, а здається, що в повітрі все ще ( ... ) щось.

ЯК ЗВАЛИ ХЛОПЧИКА?

Грипечуків син,( ... ) , вже й не сподівається, що повернуться до них лелеки, які жили на хаті минулого року. Десь у дорозі заблудились чи знайшли собі ліпший край і краще гніздо в тому краю. Та якось, ідучи рано до школи, зиркнув угору й закляк: на гребені хати ходила їхня лелька й весело позиркувала навкіл.

ДОПОВНИ ТЕКСТ ЗАМІСТЬ КРАПОК:

Мати, просинаючись, чула, як ( .... ), бубоніла:

— О-о, знову мало шиї собі не скрутив.

 Кому мусив віднести гусяче яйце Андрійко?

Як у оповідання автор назвав верхівку даху?

Лелеченя підростало, вбивалось у колодочки, крила його спочатку були схожі на слабенькі гіллячки, та скоро попушистішали. Воно, оцупкувате й головате, визирало з гнізда, ніби дивувалося, що опинилось так високо. Лелеки, мабуть, дуже стурбовані... Щось гомоніли поміж собою, і в їхніх криках чулась тривога.

— Вродилось якесь пришелепкувате, — казали сусіди...

ЧОМУ У ВСІХ ВИНИКЛА ТРИВОГА ЗА ЛЕЛЕЧЕНЯ?

Нарешті обліпили хату так, що вона побіліла й зверху, стріха її заворушилась безліччю крил, ніби ось-ось мала зринути в небо. Ті, що не вмістились на хаті, повсідались на ясенах, на грабах. Всі стурбовано дивились на лелеченя, що злякано скрикувало в гнізді.

ХТО ПРИЛЕТІВ ДО ГНІЗДА НА ОГЛЯДИНИ ПТАШЕНЯТИ?

Андрійко не зважився простежити його політ до кінця, затулив долонями очі, деякий час так сидів, а потім впав обличчям у трухле листя, в порохняву — й заплакав. Коли перевернувся горілиць, то все ще плакав, і порожнє блакитне небо крізь сльози здавалось то рожевим, то фіолетовим, то жовтим, то червоним. Витирав кулаком очі, та сльози текли й текли, розмальовуючи небо в райдужні барви.

ЧОМУ ПЛАКАВ АНДРІЙКО?

Минуло літо, настала осінь, лелеки згуртувались у ключі й відлетіли. Всю зиму Андрійко чекав, коли ж та весна прийде. Довшої зими, ніж та, в його житті не було: за снігами та морозами, за метелицями кінця їй не виділось. Та край настає усьому. Напровесні в грудях подужчала віра на щось добре й гарне. Полетіли перші лелеки. Не зупиняючись, вони простували по небесних дорогах на північ. Ось уже й до тракториста Гаркуші повернулись, і до баби Домки, й до школи, і до всіх, до всіх.

А ДО ГРИПЕЧУКІВСЬКОЇ ХАТИ ПОВЕРНУЛИСЯ ЛЕЛЕКИ?

Андрійко бачив, як лелеки з їхньої хати злетіли високо-високо. І раптом один із них, ( ... ). Моторошно стало Андрійкові, обсипало холодом, а в цей час другий лелека, зробивши прощальне коло над землею також ( ... ). Андрійко не зважився простежити його політ до кінця, затулив долонями очі.

ЩО ЗРОБИВ КОЖЕН ЛЕЛЕКА З ЦІЄЇ ПАРИ?

Ось і нова зима забіліла... А він (Андрійко) ждав нову весну.

ЧОМУ ХЛОПЧИК ЖДАВ НОВУ ВЕСНУ?