Природа і населення Південного Дворіччя

У горах Вірменії беруть свій початок дві великі річки: Євфрат і Тигр.

Країну, яка була в давнину розташована на берегах двох річок (по середній і нижній течії), називають Дворіччям

Розлиття Євфрату і Тигру не таке, як розлиття Нілу, — коротке, бурхливе й часто несподіване.

У найдавнішу епоху територія Південного Дворіччя була малопридатна для розселення людей.

Південну частину Дворіччя біля Перської затоки заселили шумери. Тому ця країна стала називатися Шумер

Північніше розселились аккадці. Їх держава називалася Аккад.

Головним заняттям населення Південного Дворіччя у VI-IV тис. до н.е. було землеробство і скотарство. У Дворіччі вирощували зернові культури — просо, ячмінь, пшеницю, які давали високі врожаї двічі на рік.

Єдиним деревом була фінікова пальма, яку мешканці назвали «деревом життя». її плоди використовували в їжу, кісточки фініків були паливом, із волокон кори плели мотузки і кошики, листя застосовували як будівельний матеріал для покрівлі, а саму пальму, в разі потреби, як деревину.

На півночі, в Аккаді, не вистачало води для зрошення. А на півдні, в Шумері, навпаки, часто відбувались повені, і місцевість була заболочена.

Жителі Дворіччя навчилися писати гострою паличкою на маленьких табличках із вогкої глини.

Освоєння людьми багатств Дворіччя привело до виникнення міст. На півдні — Ур, Урук, Ереду, Лагаш, а на півночі — Аккад, Марі, Ашшур.

Найбільш важливими спорудами міст були зрошувальна система та головний храм — зиккурат.

Кожне місто було столицею невеликої держави, до якої входили власне місто та навколишні поселення. Тому таке невелике державне утворення історики називають місто-держава.

Головним будівельним матеріалом у Дворіччі була глина, з якої робили цеглу. Із неї будували все — житлові будинки, храми, палаци. У Дворіччі було мало палива. Тому цеглу не обпалювали, а просто сушили на сонці.

У Дворіччі іноді траплялися великі повені — потопи. Найбільші потопи сталися близько 3300 та 2900 років до н.е. Шумери стали вести відлік своєї історії саме від цих подій. Час відраховували в поколіннях, наприклад: «У третьому поколінні після Потопу в Уруці правив Гільгамеш».

Шумери розводили дрібну та велику рогату худобу. Під час оранки у плуг запрягали биків та ослів, з їх допомогою також молотили хліб.

Міста були також місцем жвавої торгівлі. Жителі Дворіччя обмінювали в інших народів зерно, вовну, тканини й фініки на дерево, камінь і метали.