Прислівник

Прислівник – це

А) змінна самостійна частина мови;

Б) незмінна самостійна частина мови;

В) особлива форма дієслова.

Прислівник виражає

А) ознаку або приналежність предмета якійсь особі;

Б) ознаку дії, ознаку іншої ознаки, ознаку предмета;

В) ознаку предмета за дією.

За допомогою слів значно, багато, куди, ще, трохи утворюється

А) проста форма найвищого ступеня порівняння прислівників;

Б) проста форма вищого ступеня порфвняння прислівників;

В) складена форма вищого ступеня порівняння прсилівників.

Прислівники мимохіть, нашвидкуруч, повсякчас утворено

А) префіксальним способом;

Б) суфіксальним способом;

В) способом злиття основ.

Прислівник із нн вжито у реченні

А) Льотчикам натомлен о дрімалось. (Б. Олійник.);

Б) Вдарила ніжність у груди крилом дебедин о. (Б. Олійник.);

В) Поет співав глибин о, старовин о. (І. Драч.).

Разом з не пишуться прислівники

А) не забаром, не вдовзі, не гайно;

Б) не дуже, не завжди, не по-братньому;

В) не високо, а низько; не чисто, а брудно.