«Прислівник. Прийменник. Сполучник. Частка. Вигук.»

незмінна частина мови, що називає дію предмета.

незмінна частина мови, яка позначає кількість предметів або їх порядок під час лічби.

незмінна частина мови, яка називає ознаку дії або пояснює, як, де, коли відбувається дія, куди вона спрямована.

незмінна частина мови, яка вказує на предмети, їх ознаки, кількість, але не називає їх.

А пліч-о-пліч, опівдні, дехто

Б нарешті, вранці, казна-що

В усередині, без кінця, чий-небудь

Г збоку, завглибшки, ніколи

А поноч.., до реч.., утрич..

Б заввишк.., заоч.., опівноч..

В укуп.., напівдороз.., навік..

Г по-вовч.., навесн.., удвіч..

Кинь ячмінь в болото — вбере тебе в золото.

Посій в пору, будеш мати зерна гору.

Не вважай на урожай, а гречку сій.

Раді люди літу, а бджоли цвіту.

іменник , прикметник , числівник ;

прийменник , сполучник , частка ;

прислівник , дієслово , дієприкметник.

об, від, чим

на, проте, після

між, біля, задля

про, щоб, під

А) Самостійна частина мови, що не змінюється

Б) Службова частина мови, що змінюється

В) Самостійна частина мови, що змінюється

Г) Службова частина мови, що не змінюється

А) За будовою, значенням і вживанням

Б) За походженням, будовою і значенням

В) За походженням, значенням і формою

Г) За будовою, походженням і вживанням

Д) За будовою, формою і вживанням

Є) За походженням і будовою

А) Проте, де, якби, у, ніби

Б) Понад, і, а, же, або

В) Зате, хоч, тому що, про

Г) Або, та, не, якби, ні

Д) Та, щоб, немов, чи, однак

а) виражає почуття, спонукання до дії, але не називає їх;

б) вживається для з’єднання однорідних членів речення і частин складного речення;

в) надає окремим словам, словосполученням, реченням додаткових смислових та емоційних відтінків у значенні;

г) виражає залежність іменника, числівника та займенника від інших слів у словосполученні;

В осінньому лісі пахне грибами.

Буду матері слово у серці носити.

Збереглася наша мова, не погас козацький дух.

Чоловіки стають до бою, коли боронять найдорожче.

особлива частина мови, що виражає почуття, емоції, волевиявлення мовця, не називаючи їх

службова частина мови, яку вживають для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення

службова частина мови, яка надає словам чи реченням додаткових відтінків у значенні або служить для творення слів і форм слів

службова частина мови, що виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні чи реченні

на/добраніч, ой/лишенько

киць/киць, їй/Богу

до/побачення, ой/Боже

їй/бо, на/здоров'я

Ох торішнє літо так давно минуло!

Ох як весело на світі як весело стало!

Ой хмелю мій хмелю хмелю зелененький...

Ой де ж бо ти воле ти зоре таємна?