Прислівник як частина мови. Правопис прислівників

Старому та хворому годи завше, як малому. 

Тоді на Волині було невеличке село.

Мені стало якось ніяково.

Він говорив, не поспішаючи нікуди.

 з давніх/давен, день/у/день, по/латині

по/простому, сам/на/сам, що/разу 

 по/перше, коли/не/коли, де/небудь

ледве/ледве, на/вскіс, по/друге

 (до)лиця, (уві)сні, (будь)коли

(на)льоту, (в)осени, (до)вподоби 

пліч(о)пліч, (що)години, (в)зимку

(до)речі, (через)силу, (без)сліду

подарувати на/память

спати в/день 

піднятися на/гору Кіліманджаро

 постукати в/останні двері

 у/горі проклали тунель

по/сусідському полю бігти

бігати по/весняному льодку

йти йому на/зустріч

дорожче, голосніше, більш вдало

найкраще, дуже швидко, найменш популярніше

ліпше, куди швидше, прекрасно

поганіше, занадто голосно, помалу

Де не де вулиця впаде раптом в калюжу, аж оті жаби зарегочуться рейканням.

З давніх давен в Україні святили мак і ним обсівали людей і худобу, бо вірили, що він захищає від усякого зла.

Маючи вози з вівсом, багач спинився круто й гаркнув по хазяйськи на

робітників.

Олександр Потебня почав віршований переклад українською мовою „Одісеї” Гомера, рік за роком працюючи над влучним словом.

 глибше озеро, глибше занурюватись, дорожче намисто

більше поле, стрибати найвище, розповідати цікавіше

заплатити дорожче, найкраще написати, рухатись швидше

найбільше озеро, виразніше обличчя, вимовляти чіткіше

опівноч..., насторож..., трич...

верх..., заввишк..., навкруг...

по-українськ..., по-ведмеж..., по-вовч...

 Гарно пахнуть уранці квіти.

Надворі дме сильний вітер.

На серці легко й спокійно.

Ліс узимку спить.

ні/де, ні/куди

ні\сяк\ні/так

ні/як, ні/коли

ні/куди, ні/звідки

Говорив на сцені не/голосно.

 Надворі не/сонячно.

Музика звучала не/ голосно, а тихо.

Ця книга йому не/ до вподоби.