Прислівник ( загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Способи творення прислівників

самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка.

незмінна самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості .

самостійна частина мови, що має значення предметності, вираженої у формах роду, числа і відмінка.

самостійна частина мови, що вказує на предмети, ознаку предмета, кількість, але не називає їх.

 який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?

«що робити?», «що зробити?».

хто?, що?, чий?, скільки?

 як? де? звідки? наскільки? якою мірою?

 Настала довгожданна весна.

 Тут погідне сонце, а десь за горами вітер.

 Радісні діти йдуть до школи

Обабіч шляху зеленіє озимина.

Часом блимне вогонь і зникне.

Десь бриніла притишена пісня.

Весело мені було гуляти в нашому дворі.

Нікуди не можу подітися від любові до тебе.

 Ліс ще дрімає в передранішній тиші.

Так гарно на вулиці весною,все цвіте та пахне.

 Цьогорічна зима була теплою.

 від займенників

 від іменників

складанням основ повнозначних слів

 від дієслів

від іменників

від займенників

складанням основ повнозначних слів

від дієслів

від займенників

від іменників

складанням основ повнозначних слів

від дієслів

від займенників

 від іменників

складанням основ повнозначних слів

від дієслів

від прикметників

від іменників

від числівників

від дієслів

 від прикметників

 від іменників

 від числівників

від дієслів

якнайкраще, раз у раз, весело, недаремно;

вірно, думаючи, доволі, по-нашому;

правдиво, двоє, позавчора, раненько;

швидко, верхи, зненацька, коротка.