Прислівник: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прислівників

 службова частина мови.

незмінна самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, іншої ознаки, предмета, або вказує на обставини

незмінна особлива форма дієслова;

самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета

хто?, що?, чий?, скільки?

«що робити?», «що зробити?».

який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?

 як? де? звідки? наскільки? якою мірою?

Радісні діти йдуть до школи.

Мама мила двері та вікна

Цьогорічна зима була теплою.

Настала довгожданна весна.

завтра, минулоріч, краще, удома

підтюпцем, вікно, ягоди, співати,

ззаду, по-юнацьки, довіку, назло

босоніж, разом, навпочіпки, жартома

уважно слухають.  

злегка пританцьовує.      

кава по –турецьки.

удвічі довший.  

нащо, вжарт, умисне

смерком, щодня, щогодини

поволі, зосліпу, знічев'я

вдома, мало, низько

тепер, понині, довіку

спросоння, ненароком, тому

попереду, вчора, торік

скрізь, ніде, тут

вгору, вчора, вічно

згори, навкруги, звідусіль

довіку, щороку, колись

мимоволі, зозла, спересердя

голіруч, в дорозі, зліва

зопалу, згарячу, спросоння

вранці, взимку, здавна

удома, ліворуч, попереду

Цьогорічна зима була теплою.

Ліс ще дрімає в передранішній тиші.