Прийменник

службова частина мови, що виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні

це незмінна частина мови, яка виражає ознаку, дії, стану, ознаку іншої ознаки.

це службова незмінна частина мови, яка служить для з’єднання однорідних членів речення та частин складного речення

службова частини мови, яка надає словам або реченням певних смислових чи емоційно-експресивних відтінків.

означення

обставина

додаток

не буває членом речення

Прийменники завжди вживаються з іменними частинами мови (в непрямих відмінках), стоять, як правило, перед ними.

Прийменники мають лише одну морфологічну ознаку: змінюються за відмінками.

Прийменник взаємодіє з усіма непрямими відмінками.

Пишеться з іменниками, числівниками, займенниками завжди окремо

До службових частин мови належать прийменник, прислівник і частка.

Прийменник — службова змінна частини мови, яка разом з формою непрямого відмінка іменників, а також деяких числівників і займенників виражає відношення між предметами, відношення дії, стану чи ознаки до предмета

Прийменник як службова частина мови не є членом речення, але разом із повнозначними частинами мови, здебільшого іменниками, може бути у структурі підмета, присудка, додатка, обставини, неузгодженого означення.

Службові слова — це повнозначні слова, які не називають реалій, а тільки вказують на відношення між ними.

діяти не по правилах

із-за сильної спеки

мріяти про канікули

на протязі дня

зошит з математики

біля восьмої години

відчинено о сьомій годині