Прийменник

Прийменник — незмінна службова частина мови, що виражає залежність іменника та займенника від інших слів.

Прийменник — незмінна повнозначна частина мови, що вживається для зв'язку однорідних членів речення.

Прийменник — незмінна службова частина мови, що вживається для зв'язку частин складного речення.

Прийменник — незмінна службова частина мови, що виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні.

поза

над

щодо

з-понад

близько

всупереч

у зв′язку з

довкола

знаходиться там

внаслідок заходів

казка-який продукт

прогулятися подалі

З родовим відмінком

З місцевим відмінком

Зі знахідним відмінком

З називним відмінком

під(час);

в(супереч);

в(силу).

у(зв′язку)

Незалежно/від, на/перед, з/під, за/ради, з/за.

По/між, згідно/з, під/час, в/продовж, з/поміж.         

На/впроти, у/зв'язку/з, поруч/з, з/метою, з/посер

За/для, відповідно/до, незалежно/від, о/крім, по/за.

В/наслідок, до/вкола, в/здовж, на/вколо, що/до.

Він завжди був поруч.

Вони сиділи навпроти.

Гуляли навколо школи.

Попереду йде молодь.

за власним бажанням

на власне бажання

з власного бажання

через власне бажання

Три явори з попід грому нахилились низько.

І про між нас живе ця людина

Під час бою враження Козакова поступово змінювалися.

поруч, понад, поміж, посеред

коло, круг, край, протягом

близько, поверх, позад, всупереч

позаду, з-під, коло, з-поміж

зі

з

із

з-за