Прийменник

іменнику

прикметнику

прислівнику

дієслові

займеннику

числівнику

сполучник

прислівник

дієслово

прийменник

частка

вигук

Прийменники не мають лексичного значення

Прийменники змінюються за відмінками

Прийменник - це службова частина мови

Прийменник - це самостійна частина мови

задля, з-за, перед, біля

між, для, у, на

при, від, понад, поза

край, коло, назустріч, близько

Потім Софійчині думки розхитало, закрутило поміж зірками...

Сніжана приклала коралі до своєї ніжної шкіри.

Хлопець узяв з-за каштана добротну мітлу і недбало змів розсипані бузкові галузки.

Юнак усе стояв коло білого бузку.

чотири

три

два

один

Софійка вже рушила до виходу, коли щось зупинило її. 

З Вадимової кишені настирно запищала мобілка.

З-за ближнього столика, схожого на тонку закручену мушлю, підводиться якийсь незнайомець. 

Писатиму тобі без помилок, повір!

на відміну від, у разі, під кінець

задля, поперед, з-попід

на, через, уздовж

для, заради, поміж

Р.в.

Зн.в.

Ор.в.

М.в.

Прийменники з початковими з-, із- пишемо окремо

Прийменники з початковими з-, із- пишемо разом

Прийменники з початковими з-, із- пишемо через дефіс

(на)перекір, (на) зустріч, (за) ради

(переді) мною, (уві) сні, (наді) мною

(з) поміж, (із) за, (з) посеред

на (в) проти, (в) супереч, (за) для

Всміхнувся степ у/слід грозовій тучі.

Уже веселка розмаїта пустила стріли з/поза хмар.

Маленьке, вертке бджоленя дзвеніло до/вкола соняшника.

Таке написання недопустиме згідно/з сучасним правописом.