Прийменник. Систематизація вивченого

В глупу ніч Насті приснився лихий сон.

Звідкілясь узялася чорна ріка і залила все навкруг.

Досвіток хлюпнув на шибки синьо-сивою фарбою.

Настя одяглася і вийшла на подвір'я.

Настя попрошкувала стежкою через город у берег.

Сон щось скаламутив у ній.

В лузі розлила свої роди інша ріка: умиротворена й весела.

Знадвору долинали голоси сина й онуки.

Проспівали на кутку півні — озвалося з лісу відлуння.

Лише лелеки, що вимостили гніздо на осиці із спиляною верхівкою, стиха озвалися до старої.

Невдовзі воно прокинулося й подало тоненький дзвінкий голосочок.

Березові дрова весело загоготіли, пострілюючи, і пахучий дим повис над її хатою.

Ми хотіли прорватися "Жигулями", та коло першого ж поста нас не пустили.

А весна, не питаючи дозволу й не дослухаючись до гріхів земних та бід, прошкувала собі Поліссям.

Гніздилося в лісах ... всяке птаство, радіючи, що подолало довгий, виснажливий переліт і повернулося на рідну землю.

З пучечком вербового гілля пішла під вечір Настя до церкви.

Гніздилося в лісах і на луках коло Прип'яті всяке птаство, радіючи, що подолало довгий, виснажливий переліт і повернулося на рідну землю

У вечорову тишу вривався гул від автостради, озивалися від Прип'яті тривожними гудками баржі.

Коли взялася білити льох, сонце вже підбилося над лісом і вигріло вистуджене вітрами її дворище.

Сонце ховалося за терни і вперше за останні роки не тішило Настю.

Біда повзла навпрошки, робила коло, воно ширшало, як від кинутого у воду каменя.

Коло нього і на вигонах, і на ярмарках збирався люд.

Микола чекав її коло воріт.

Поклала дитину у візочок і стала коло вікна.

Понад століття за її родом ходить слава рятувальників.

Навколо нього зібрався натовп.

Біля крайньої хати стала, прислухалася.

Стояли посеред подвір'я, посеред високої ночі і безмірної самотності.

І посеред церковного подвір'я пустка.

...І стануть навколо церкви, засвітять свічечки, і вдарять великодні дзвони..

Коли машина зупинилася коло двору, Настя була далеко в лісі.

Сиділа на вогкому пеньку й дивилася на далеку просіку глибоко запалими очима.

Вона не уявляла себе поза цією хатою з великою білою піччю і домовичком у комині, якого вона щодня гріє теплим димом деревини.

Та й вірить Настя, що духи її роду у святки всідаються на покуті коло тої глибокої полив'яної миски із стравою, на яку вона схиляє ложки.

Може, то була древня радість людини від споглядання вогню і чекання свята?

Маля спало, а Настя тихо поралася коло печі.

А весна, не питаючи дозволу й не дослухаючись до гріхів земних та бід, прошкувала собі Поліссям.

Хтось тихо постукав у шибку.

Сонце сідало неначе в якусь криваву хмару.

Навколо нього зібрався натовп.

По діброві вітер виє, гуляє по полю.

По обіду пішов дощ.

Задача по математиці була дуже цікавою.

Пішли у ліс по грибочки.

у вісім годин

посібник по хімії

у ліс по ягоди

на протязі години