Прийменник, сполучник

а) Веселі й забрьохані, входимо в ліс.

б) Ми прислухаємось до річки, і вона знову затріщала за верболозами.

в) Навколо тихо бринів золотий півсон передосіннього степу.

г) Поміж деревами, не дуже побоюючись нас, проскакує вихудлий за зиму вухань...

а) Дід говорить, що так співають лебедині крила.

б) І радість, і смуток, і срібний передзвін огортають та й огортають мене своїм снуванням.

в) А я стою серед подвір'я і по-своєму перебираю дідові слова.

г) - Діду, а сонце не може їх загубити, як наша мама?

А) Мій рідний край, тобі відомі всі мої

бажання

Б)Перші орачі порушать ниву, поки напівсонну тополю збудить

трактор край села.

В) Україна – край калини в полі, верби при

річках та лелек у високості. Г

Г) Не край мого серця, воно й так болить.

Д) Вони боронилися і перемагали, падали і

вставали, обороняючи свій край.

А) із, від, край, до

Б) із-за, поміж, в, коло

В) вздовж, об, з, по

Г) про, через, у, на

Д) крім, близько, об, при

А) іменник

Б) прийменник

В) прислівник

Г) займенник

Д) частка

А) з-понад, тільки що, де таки

Б) хтозна-з-ким, все ж таки, на зло

В) будь-які, все таки, аніколи

Г) казна-що, з-поміж, заради

а) Виходить, уже не мертвий ліс, бо лебеді принесли на своїх крилах весну і життя!

б) Дід говорить, що з мене щось буде...

в) Ми підійшли до самого дерева, але трясогузка не кинула свого кубельця.

г) Я зліз із черешні й пішов до куреня.

а) Веселі й забрьохані, входимо в ліс.

б) Ми прислухаємось до річки, і вона знову затріщала за верболозами.

в) Навколо тихо бринів золотий півсон передосіннього степу.

г) Поміж деревами, не дуже побоюючись нас, проскакує вихудлий за зиму вухань...

А) коли/б, начеб/то, з/тим/щоб

Б) для/того/щоб, як/тільки, тому/що

В) за/те, ніби/то, так/що

Г) що/б, з/того/часу/як, про/те

А) Узимку сонце світить, та не гріє.

Б) Діти, батьки та вчителі раді бачити одне одного.

В) Весна прийшла та, на жаль, ще не

зігріла нас.

Г) Ідемо дорогою та й озираємося

навкруги.

а) Через те що з вогкого дерева капало, страшний суд видавався ще страшнішим...

б) Я дуже люблю, як співає вода...

в) Ось тепер усі почали дивитися на мене, ніби я з місяця звалився.

г) Дідусь збудив мене, коли в небі ледь- ледь почала вибілюватися зоряна імла.

а) Губи в нього товсті, капшучисті: дмухне, свічка тільки блим - і вже нема ні вогника, ні обличчя святого за ним.

б) Хоча наша качка й однокрила, та своєю сміливістю і тямущістю дивує всіх вуличан.

в) З щавлю умію, а з буряками й квасолею ще ні.

г) Тільки збуджу тебе рано-рано, коли ще чорти навкулачки не б'ються.