Просте речення (повторення)

Взяла зілля, поклонилась.

Теплий краплистий дощ застав птахів і людей серед поля.

Прибулих вітали хлібом-сіллю учасники фестивалю.

Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою.

Посієш вчасно, то і вродить рясно.

Де багато пташок, там нема комашок.

Буде той голодний, хто жнивами холодочку шукає.

Зима спита, де літом був.

Не лінися рано вставати та змолоду більше знати!

У сусіда ума не позичиш.

Розумний батько сина спитати не соромиться.

Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду.

краса 

врятує

увесь

світ

Красне літо в вирій відлетіло, мов його ніколи й не було. (Є. Гуцало)

Уже вода замерзла на озерах. (М. Рильський)

Ой яка чудова українська мова! (О. Підсуха).

Лети ж, рідне слово, лети в рідний край! (Олена Пчілка)

Хороший рибак по кльову мусить знати, як рибку звати.

Розумний батько сина спитати не соромиться.

Старого горобця на полові не обдуриш.

Чоловік розуму вчиться цілий вік.

Гостре словечко коле сердечко.

Від красних слів язик не відсохне.

І від солодких слів буває гірко.

Будь господарем своєму слову.

Вовка пастухом не ставлять.

Стук дятла розбудив тишу.

Тихо від вітру поскрипувала верба.

Люблю теплі осінні вечори.

Любив дід гарну бесіду й добре слово.

Кривда правду переборе, і від того бідним людям горе.

Парк прикрашають статуї, фонтани, альтанки.

Весело й шумливо на вигоні за шахтарською слобідкою.

На ходу Соломія висмикувала стебло або корінь водорості.

Почувся знадвору чийсь тихий, проте знайомий голос.

Осінню, веселим падолистом дихнув на нас вітер.

Цілу ніч надворі виє хуга, плаче, деренчить в віконнім склі.