Просте речення, ускладнене однорідними членами речення, звертанням і вставними словами.

Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов (М. Рильський).

Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік (Л. Костенко).

Я сирота з Вільшаної, сирота, бабусю (Т. Шевченко).

Не забувайте незабутнє воно вже інеєм взялось.

Мій Боже милий що за вічная земля.

Слався рідна Україно наша земле золота.

Чи тільки терни на шляху знайду, чи стріну, може, де і квіт барвистий (Леся Українка). 

На жаль, не завжди і не все так робиться, як говориться (Ю. Смолич).

Дивна річ, саме так народжується мудрість, щирість, ніжність — усе те, на чому стоїть сей світ (О. Марченко).

Все зникло наче в казцi i мiсто i гори iполе i гай (Леся Українка).

Тому-то всi такi нiжнi до мене i батько i мати i дiд (В.Нестайко). 

Почали стигнути плоди черешнi вишнi абрикоси персики яблунi грушi (ОстапВишня).

Нас не злякають ці гори, де, може, не ступала людська нога (О. Гончар). 

Звісно, чумаки завжди рушають до схід сонця, щоб захопити холодку (О. Стороженко). 

Література, за висловом письменника, наповнює ідеї плоттю й кров’ю (І. Цюпа). 

Ти, мабуть, не знаєш, що наша дивізія носить ім’я мого рідного міста (О. Гончар). 

До тебе, Україно, струна моя перша озветься (Леся Українка).

Микито, знов мою пораду ти забув і судиш про князів (І. Кочерга).

До тебе, мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань (Р. Братунь).

Навколо нас великі перелоги, і дикі пущі, і високі кручі, і темні води. 

Заграла, зарокотала, захлюпала по ярках вода. 

Пронизливий зимовий вітер люто й безупинно шмагав їх по обличчях. 

Нога була ціла, непошкоджена, але, видно, боліла. 

Козаки понасували башлики на самі очі, і здавалося, дрімали. 

Звичайно, я їду не боки облежувати та кашу їсти.

Чужинці міцно сидять на кошлатих, але, видно, витривалих конях. 

Але, на жаль, не зміг нічого я довести.

Думи, мої, думи, мої, лихо мені з вами! 

Ти смієшся, а я плачу, великий мій друже. 

Дочко, моя, Мар’яно, оддам тебе за пана. 

Люби мене моє, серце, найду свою долю.  

Він може вивчити вірш на відмінно!

Може, лихо якесь трапилося в дорозі?

Кожен учень може стати дослідником.

Уклін тобі моя зів’яла квітко.

Йдіть собі чорні вітри у вічність.   

На Ласочко мила це ти спіймала.

Діду чом дятел шишки їсть?