пряма мова

Потреба вставити слово.

Пряма мова.

Перше слово, яке потрібно казати.

Слова автора.

Без різниці з якої.

З великої букви.

Як скаже вчитель.

З маленької букви.

Це - слова різні за звучанням і написанням, які мають дуже близьке або тотожнелексичне значення.

Це - другорядний член речення, що вказує на ознаку предмета. 

Це - точно відтворене висловлення певної особи, передає від її імені.

Це - повідомлення про якісь події.

З окремих реплік.

Словами автора.

З вставних речень кожної особи.

Словами першої ліпшої людини.

Слова автора, які вказують, кому вона належить.

Речення зі сполучниками та однорідними членами речення.

Слова, які мають обов'язково вживатися при прямій мові.

Речення з художнім образом.

Це - слова автора.

Це - слова кожного учасника діалогу

Це - слова певної людини протягом всього діалогу.

Це - слова які каже не зрозуміло хто.

Пряма мова.

Зображення інтонації.

Написання у реченні однорідних членів.

Слова автора.

Зі вступу, основної частини та висновку

Зі слів автора та прямої мови

 З реплік і може супроводжуватися словами автора.

З однорідних членів речення.

чуже мовлення, передане дослівно, без змін

власне мовлення

чуже мовлення, передане зі змінами

частина художнього тексту

комами

лапками

тире

двокрапками

Дитина спитала у батька, чому у нього сумні очі.

У народі говорили, що хліб – всьому голова.

 Мама попросила сина, щоб допоміг скопати грядку.

Як хліб на столі, не болить голова так лагідно й тихо сказала бабуся.

 Ярославна подумала «Ніщо так не красить людину, як натхнення».

Мудрець наполягав: «Краще слухати, ніж говорити».

І тихо-тихесенько я промовляла: Сон літньої ночі, мені тебе жаль…

Струна бринить лагідною луною «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!»

Батько сказав дітям, що час збиратися в дорогу.

Карпо запитав, чи будете ставити паркан, чи без паркану обійдеться.

Сам до себе говорив Тимофій, що земля найкраще пахне восени.

 Олена Петрівна запитала, хто купив Ользі таке гарне намисто.

А:"П".

"П",-а.

"П,-а.-п".

"П,-а:-П"

"П,-а,-п"

"П?",-а.

"П",-а.

А: "П".

А: « П».

«П», - а.

«П?» - а.

А: "П?"

 перед прямою мовою;

немає слів автора.

після прямої мови;

«Васильку, а йди сюди» — гукнув з подвір’я батько.

«Голубчику, рятуй!» — тут простогнала Щука.

 «Чого ти журишся?» — вона спитала тихо.

Зайшла бабуся до хати та й питає: "А хто допоможе мені води принести?"

один із засобів спілкування між людьми

називають того, до кого звертаються

 вказують, кому належить пряма мова

точно відтворює висловлення певної особи

двокрапку

тире

кому

знак питання

Недоштанько подумав і додав "Згоден".

- Зачекай, оце тобі, мабуть, підійде. Є кімната без телефону.

 "А хіба тут є кімнати з телефонами?" здивувалася Аля.

- Ні, немає.

Мама каже Оксано хату підмети

Дмитре ти куди перепитала сина Докія

Менший брат запитав здивовано То собака купається

Народна мудрість стверджує “Добро  засієш - людську любов збереш!”

“Доброму серцю добре й сонце світить”, говорила бабуся. 

"Без вірного друга великая туга" говорить мудрець.  

 “Дай, Боже, щастя", - просила Настя.  

 після прямої мови

усередині прямої мови

немає слів автора

перед прямою мовою