Пряма мова

власне мовлення

частина художнього тексту

чуже мовлення, передане дослівно

У народі говорили, що хліб – всьому голова.

Як хліб на столі, не болить голова так лагідно й тихо сказала бабуся.

Мама попросила сина, щоб допоміг скопати грядку.

"Брехун сам собі ворог, "- казала наша сусідка.

«А що таке щастя?», - спитав я у матері.

«Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся», - часто говорив мені дідусь.

«П», - а.

«П?» - а.

А: « П».

перед прямою мовою

після прямої мови

немає слів автора

крапка

знак оклику

знак питання

«Васильку, а йди сюди» — гукнув з подвір’я батько.

«Голубчику, рятуй!» — тут простогнала Щука.

«Чого ти журишся?» — вона спитала тихо.

Ярославна подумала «Ніщо так не красить людину, як натхнення».

Мудрець наполягав: «Краще слухати, ніж говорити.»

Струна бринить лагідною луною: «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!»

 реплікою автора

  вставними словами автора

словами автора

" Який теплий день,матусю"!- вигукнула Марійка.

Де тепер узяти тих добрих вчинків? - похмуро запитав дідусь.

"Не треба бути жорстоким до людей",- вчила бабуся.

кома

крапка

знак оклику

"П!"- а.

"П"? -а.

А:"П?"

"П?"- а.