Пряма мова. Діалог. Розділові знаки в реченнях із прямою мовою. Діалог. Тире при діалозі.

діалогом 

простим реченням 

складним реченням 

прямою мовою 

словами автора 

непрямою мовою 

звертанням       

складним реченням

роздуми якоїсь особи   

цитата 

розмова двох осіб 

пряма мова 

«П»,— а.

«А»,— п.

«П,— А,— п».

«П,— а,— п».

Тепер, коли тебе довго немає, я думаю: «Любуйся калиною, коли

цвіте, а дитиною, коли росте».

Він міг би сказати про себе словами Блока: «Одним із моїх натхнень була чесність».

Бувало так, що беручи до рук якийсь перекладний твір казав «А я ж колись це теж перекладав».

«А на Запорожжі кошовий Сірко помер» , — занотовував для пам’яті поколінь самовидець.

«Учитель не може бути тільки добреньким і простодушним»,- доводив Василь Сухомлинський. 

«Що це тобі не спиться Сергійку?» - запитала мати. 

«Чого ж ти мовчиш»,- запитав учитель.

«Ходять тут усякі»,- бурмоче дід.

Стародавня народна приповідка мудро вчить Держімося землі, бо земля держить нас 

Мати говорила про те щоб я завжди слухався свого серця.

А Сашкові сказала Тобі сину  треба стати іншою людиною. 

І тепер подумав він уві сні можна не боятися жодного хижака

Диктор повiдомив про вiдкриття у мiстi нового стадiону.

Диктор повiдомив що у мiстi вiдкрився новий стадiон.

Диктор повiдомив у мiстi вiдкрився новий стадiон.

За повiдомленням диктора в мiстi вiдкрився новий стадiон.

складному реченню

простому реченню

реченню з однорідними присудками

ускладненому реченню

«Чудовий Дніпро!» — скаже всякий, хто гляне.

«Дивно!.. Що це може бути? — думав вартовий.— Може, засурмити на тривогу?» 

«Завтра почнемо готуватись до морського походу,— вів кошовий.— Пам’ятайте, що від завтрашнього дня у нас воєнний закон…»  

Коваль відповів: «Без пісні що ж то за кобзар!»  

не виділено слів автора 

не поставлено тире перед репліками 

не записано в один рядок 

неправильно поставлені розділові знаки в кінці слів автора 

«Добрий вечір вам»: заспівав позаду тоненький дівочий голос.

«Ні, — сказав сам собі Василько — щуки я не піймаю, бо вона прудка».

«Життя мені всміхалося, — говорив Франко, — а діти були промінням».

«Коли я сита, то така я добра», ковтнувши жертву, просичала Кобра.

Мама сказала: як же ж мені сумно, хочу побачити рідненьку сестру.

Літо в осені питає: де ти поділа журавлів.

До булави треба голови!, казали запорожці.

Ой казали, говорили по всім селі люди — «Та вже з того козаченька нічого не буде!»

«Опізнився, небораче, одказав земляк йому, хто кохав життя ледаче, непереливки тому».

«Дозвольте і мені, панове, річ держать!» — тут обізвалася Лисиця.

За що ж хто-небудь попитає Зозуля Півня вихваляє .

Та чим же я вам досадив ягнятко плачучи питає.

Яка ти розкішна земле думала Маланка.

Мати через пліт запитала сина куди він зібрався.

Жалібно жовте листя березини здається шепче Літо де ти літо .

Іван сказав, що, як і будь-якій людині, мені важливо знати, що про мене думають інші, як вони сприймають мої ідеї.

Іван сказав, що, як і будь-якій людині, йому важливо знати, що про нього думають інші, як сприймають його ідеї.

Іван сказав, що, як і будь-якій людині, для нього важливо знати, що про мене думають інші, як сприймають його ідеї.

Іван сказав, що будь-якій людині важливо знати, що про неї думають інші, як сприймають її ідеї.

Іван сказав, що, йому як і будь-якій людині, важливо знати, що про неї думають інші, як вони сприймають її ідеї.

Хай замріяна весна тобі розкаже як вірно я тебе кохаю.

Ні не клич мене весно казала я їй не чаруй і не ваб надаремне.

А жовте листя осені шепоче щоб швидко-швидко йшла вже геть.

Хто вам сказав що я слабка що я корюся долі?