Пряма мова. Розділові знаки у реченях із прямою мовою.

Вересень уже запалив осінні вогнища в лісах і дібровах.

Мама сказала щоб я швидко повертався додому.

Скільки кілометрів до міста запитав мене супутник.

В одному селі жила красива дівчина яку звали Калина.

Народна мудрість стверджує “Добро  засієш - людську любов збереш!”

“Доброму серцю добре й сонце світить”, говорила бабуся. 

"Без вірного друга великая туга" говорить мудрець.  

“Дай, Боже, щастя", - просила Настя.  

перед прямою мовою

після прямої мови

усередині прямої мови

немає слів автора

«Оберігайте природу рідного краю!» - закликав екскурсовод учнів.

Леся запитала: «Ти бачив мальовничі й чарівні Карпати?» 

«Вивчайте історію рідного краю», - закликала вчителька своїх учнів.

«Ти любиш давитись на небо?» - запитав батько сина.

Не на тебе ждать я буду поет відповідає.

І я зважився Дідусю, а ви візьмете мене з собою в море

Хто знайшов колосок? спитав півник.

Богдан розсміявся Що ж я вам дам, коли маю тільки один пейзажний вірш

А: “П?”

“П”, – а

“П?” – а.

А: "П."

«Які книжки ви вже прочитали?» - запитали мене в бібліотеці. 

«Лізьте на машину» - наказав він усім.

Хворий відповів «Дякую, мені вже набагато краще».

« Як ти себе почуваєш » – запитав лікар хворого.

«Ніщо так не красить людину, як натхнення», - подумала Ярославна.

Мудрець наполягав: «Краще слухати, ніж говорити».

І тихо-тихесенько я промовляла: «Сон літньої ночі, мені тебе жаль…»

 Струна бринить лагідною луною «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!»

А: “П?”

“П”, – а

“П?” – а.

А: "П!"

Учитель природознавства сказав – “Завтра ми будемо працювати в саду”.

"Життя в неволі нічого не варте", - відказав Максим.

“Оксано, тікаймо”, – рішуче прошепотіла до неї Олеся.

Тут він запитав : " Хто там? "

«Завтра, завтра, не сьогодні », - так говорять ліниві й голодні.

У народі кажуть : « Нехай та тривай – то недобрі люди».

Світить нам у віки пророцтво Тараса :«Не вмирає душа наша, не вмирає воля».

«Не кидайся хлібом, він святий!» - В суворості ласкавій, бувало, каже дід старий малечі.

«Як гарно!»  – сказала сестра.

На плакаті написано « Дружіть з книгою! » 

«Той лиш пошани достоїн, хто мову шанує свою» , підкреслював Володимир Сосюра.

Я запитав товариша «Ти підеш на річку ловити рибу?»