Пряма й непряма мова

приблизно передані висловлювання кількох осіб;

висловлювання особи, зі змінами передане від імені того, хто з нею спілкувався;

точно відтворене висловлювання певної особи, передане від її імені;

слова кожного зі співрозмовників.

лапки;

дужки;

тире з обох боків;

коми з обох боків.

Ведмідь запитує ведмедицю чому вона весь час мовчить.

Буркотить незадоволено ведмідь Чим би це мені солодким закусить? 

Зайшли в гущавину коли це з-за кущів ведмідь одразу заревів. 

Говорила нивка щоб не боліла спинка.

Гука гроза Ходім! Прополощу! 

Мати каже Не плач Бери собі мій калач. 

Що це діється на світі? розкривають очі квіти. 

Люди питали одне одного Що робить ця дівчинка?

Учитель природознавства сказав – «Завтра ми будемо працювати в саду.

«Ой, яка чудова українська мова!» - захоплено писав поет Олександр Підсуха.

«Ніщо так не красить людину, як натхнення», - подумала Ярослава.

Стала рибка проситися: "Не їж мене, лебедю, красене білокрилий!"

А: «П?»;  

«П», - а;  

«П?» - а.

"П!" - а.

а) Мати шепотіла синові що він її щастя.

б) Наталочка сказала що їй подобається розгадувати значення дорожних знаків.

в) Віддай мені корову назад каже багатий вбогому братові.

г) На сизих луках скошено траву.

... діалогом.

... цитатою.

... словами автора.

... непрямою мовою.

І що ти майструєш? запитав тато.

Татко усміхнувся Хочеш, я допоможу тобі шпаківню змайструвати?

Я, татку, хочу зробити шпаківню!

Того ж дня Петрик змайстрував першу свою шпаківню.

„Ну, з богом!”, – сказав дядько Тихін.

В Україні кажуть: „Веселка воду п’є.”

А мати раптом „Чого ти мовчиш?”

Поет підвівся з крісла й урочисто відповів: „Моя перша вчителька!"

вставними словами;

словами автора;

прямою мовою;

звертанням.

"Не кидайсь хлібом, він святий! — В суворості ласкавій, бувало, каже дід старий малечі кучерявій.

 "Не кидайсь хлібом, він святий!", — в суворості ласкавій, бувало, каже дід старий малечі кучерявій.

 "Не кидайсь хлібом, він святий!" — в суворості ласкавій, бувало, каже дід старий малечі кучерявій.

 "Не кидайсь хлібом, він святий!": в суворості ласкавій, бувало, каже дід старий малечі кучерявій.

У народі говорили, що хліб – всьому голова.

Як хліб на столі, не болить голова так лагідно й тихо сказала бабуся.

Мама попросила сина, щоб допоміг скопати грядку.

Дитина спитала у батька, чому у нього сумні очі.

«Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся», - часто говорив мені дідусь.

Брехун сам собі ворог, - казала наша сусідка.

«А що таке щастя?», - спитав я у матері.

«Разом із правдою ходить кривда, мій любий сину» - промовила мати. 

«Земля найкраще пахне восени» - говорив сам до себе Тимофій.

Побачив Півень веселку та й сміється: «І в мене хвіст барвистий!»

«Як тебе звати, хлопчику?» - запитала тітка.

«Івасику, а йди-но сюди!" - покликала мама.