Реалізм в українській літературі 70–90–х років ХІХ ст. (І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Б. Грінченко, І. Франко): відображення життя у формах самого життя.

 «тверезий, практичний тип мислення» 

Яскравими представниками реалізму в українській літературі були:

Характерні ознаки реалізму:

родинно-побутова

соціально-побутова

ідеологічно-проблемна

публіцистична

історична

- соціально-психологічний

- проблемно-ідеологічний

Літературний напрям: створюється образ нового ліричного героя — мужнього борця за свободу, рівність, братерство людей

Літературний напрям: на зміну оповіді від першої особи приходить розповідь, насичена такими драматичними елементами, як внутрішній монолог, діалог, полілог

Літературний напрям: притаманна актуальність тематики, демократичний зміст, сценічність

Твір, у якому суспільно-історичні, військово-історичні або сімейно-побутові події за тривалий проміжок часу розкриваються в часовій та логічній послідовності

Один із різновидів, у якому в складних, часто екстремальних життєвих ситуаціях розкриваються багатогранні характери героїв з усім розмаїттям їхнього психологічного функціювання в контексті соціального середовища

Порівняно великий розповідний твір, у якому картини родинного життя кількох персонажів упродовж тривалого часу зображені на фоні соціальних подій й пояснюються ними