Речення. Головні та другорядні члени речення

Веселу пісню заспівав соловей у гаю.

Швидко повернувся й третій.

Багаті на печі сиділи та калачі їли.

Він мусив кілька разів крикнути, доки його почули.

У школі готуються до свята рідної мови.

Вільні люди.

Співали чистими дзвінкими голосами діти.

Це вже ви передали куті меду.

Взяла зілля, поклонилась.

Теплий краплистий дощ застав птахів і людей серед поля.

Прибулих вітали хлібом-сіллю учасники фестивалю.

Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою.

Посієш вчасно, то і вродить рясно.

Де багато пташок, там нема комашок.

Буде той голодний, хто жнивами холодочку шукає.

Зима спита, де літом був.

Ранній пар родить пшеничку, а пізній метличку.

Мудрій голові досить два слова!

За одного грамотного сім неграмотних дають.

Не бажай синові багатства, а бажай розуму!

Не лінися рано вставати та змолоду більше знати!

У сусіда ума не позичиш.

Розумний батько сина опитати не соромиться.

Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду.

Хороший рибак по кльову мусить знати, як рибку звати.

Розумний батько сина опитати не соромиться.

Старого горобця на полові не обдуриш.

Чоловік розуму вчиться цілий вік.

Шануй учителя, як родителя!

Гостре словечко коле сердечко.

Від красних слів язик не відсохне.

І від солодких слів буває гірко.

Будь господарем своєму слову.

І від солодких слів буває гірко.

Будь господарем своєму слову.

Гостре словечко коле сердечко.

Від красних слів язик не відсохне.

Гостре словечко коле сердечко.

Будь господарем своєму слову.

Дурний язик попереду розуму біжить.

Від красних слів язик не відсохне.