Речення з однорідними членами. Звертання. Вставні слова

А Над широкими сіножатями, над зеленими ярами встав легесенький туман (І. Нечуй-Левицький).

Б Праця чоловіка годує, а лінь марнує (Народна творчість).

В Блакитними очами дивляться мені в очі весна й небо (За Є. Гуцалом).

А Я йду вздовж узлісся і насолоджуюся цією казковою красою.

Б Зима встановлює свої закони й правила.

В Сніг переливається різнобарвною веселкою, легкий морозець.

А Зима це період зимових свят, подарунків та канікул.

Б Дерева кущі птахи все завмерло навколо.

В Я зробив усі завдання розв’язав задачі, написав вправу.

А Життя прожити не поле перейти.

Б Пронеслася над галявиною ціла зграйка птахів сороки ворони граки.

В На галявині в лісі в полі всюди чується гомін птахів.

А Мабуть весна принесе з собою і радість.

Б Сподіваюся сину мій ти усе зробив правильно.

В Поля ліси гори усе сяяло після дощу.

А Зігрій сонечко тепле нашу землю.

Б Сонечко яскраве гріє весело та радісно.

В Сяє сонце пливуть хмаринки щебечуть птахи.

А Усі: вовки, білки, зайці – бігають по снігу і мимоволі мабуть залишають свої сліди.

Б Усі: вовки, білки, зайці – бігають по снігу і мимоволі, мабуть, залишають свої сліди.

В Усі: вовки, білки, зайці бігають по снігу і мимоволі, мабуть, залишають свої сліди.

А Усе це: мішечки з горішками, шишками та грибами принесли в подарунок білочці.

Б Усе це: мішечки з горішками, шишками та грибами – принесли в подарунок білочці.

В Усе це – мішечки з горішками, шишками та грибами принесли в подарунок білочці.

А Ти, напевно знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

Б Ти напевно, знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

В Ти, напевно, знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

А Пішла вона ще під інше віконце послухати може, там на неї чекають(І. Мацко).

Б Пішла вона ще під інше віконце послухати, може, там на неї чекають(І. Мацко).

В Пішла вона ще під інше віконце послухати, може там на неї чекають(І. Мацко).

А У хатинці, як і в твоїй кімнаті, мерехтить іграшками й ліхтариками святкова ялинка.

Б Життя людське таке коротке, а світ такий чарівний (В. Козаченко).

В Засмутилося Літо, а тоді усміхнулося.

А Та ворона, хоч і довго жила й багато бачила, завжди крякала щось неприємне.

Б А вона почула й передумала до нас іти (І. Мацко).

В До нас прилетіла на срібних конях всемогутня зима, і скоро випав сніг.

А Уже відспівав свою мелодію березень, і поплив з гір у доли швидкими потоками (Ф. Мамчур).

Б Уже відспівав свою мелодію березень і поплив з гір, у доли швидкими потоками (Ф. Мамчур).

В Уже відспівав свою мелодію березень і поплив з гір у доли швидкими потоками (Ф. Мамчур).

А Вже за мить сховав Вітер сонечко, і сиві хмари посипали на землю сніг.

Б Вже за мить сховав Вітер сонечко і сиві хмари посипали на землю сніг.

В Вже за мить сховав Вітер сонечко і сиві, важкі хмари посипали на землю сніг.

А слово, яке виражає ставлення мовця до висловлюваного ним повідомлення;

Б слово, що називає особу або предмет, до якого звертаються з мовленням;

В чуже мовлення, передане дослівно, без змін.

А Мавко ти з мене душу виймеш! (Леся Українка)

Б Вже почалось мабуть майбутнє (Л. Костенко).

В І вже не існувало для нього нічого окрім озера осики й хмелю (І. Цюпа).

А Ви, звичайно, знаєте мою сестру (Ю. Збанацький).

Б Отже, що тут багато говорити й сперечатися (М. Грушевський).

В Кажуть, юність нерозсудлива й тривожна (Л. Забашта).

А Україно моя Україно я для тебе на світі живу (Д. Павличко).

Б Живи Україно живи для краси для сили для правди для волі!.. (О. Олесь)

В З-за моря припливла сюди кохана чарівнице? (Леся Українка)

А Плач же серце плачте очі поки не заснули (Т. Шевченко).

Б Кобзарю знаєш нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік (Л. Костенко).

В Запалай мій вогнику крилатий полум’ям привітним і незлим (А. Малишко).

А звертань;

Б головних членів речення;

В вставних слів і словосполучень .

А Мужай прекрасна наша мово серед прекрасних братніх мов (М. Рильський).

Б  Кобзарю знаєш нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік(Л. Костенко).

В  Я сирота з Вільшаної сирота бабусю (Т. Шевченко).

А Стара черемха заздро поглядала на першу вишню.

Б Шумить і хвилюється Київ і сонце сміється з висот.

В Сонце обливало землю рожевим світлом і ніжно цілувало своїми іскорками.

А Сонце підбилося вгору, і туман розвіявся.

Б Сонце вже звернуло з обіду, і хилиться на захід.

В Сонце спускалося до обрію, і вся вулиця палахкотіла полум’ям.

А впевненість;

Б невпевненість; 

 В почуття