“Речення з однорідними членами. Звертання. Вставні слова”

а) Над широкими сіножатями, над зеленими ярами встав леге­сенький туман (І. Нечуй-Левицький).

б) Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

в) Блакитними очами дивляться мені в очі весна й небо (За Є. Гуцалом).

а) Зима це період зимових свят, подарунків та канікул.

б) Дерева кущі птахи все завмерло навколо.

в) Я зробив усі завдання розв’язав задачі, написав вправу.

а) Мабуть, весна принесе з собою і радість.

б) Сподіваюся, сину мій, ти усе зробив правильно.

в) Поля, ліси, гори – усе сяяло після дощу.

а) Усі: вовки, білки, зайці – бігають по снігу і мимоволі мабуть залишають свої сліди.

б) Усі: вовки, білки, зайці – бігають по снігу і мимоволі, мабуть, залишають свої сліди.

в) Усі: вовки, білки, зайці бігають по снігу і мимоволі, мабуть, залишають свої сліди.

а) Ти, напевно знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

б) Ти напевно, знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

в) Ти, напевно, знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

а) У хатинці, як і в твоїй кімнаті, мерехтить іграшками й ліхта­риками святкова ялинка.

б) Життя людське таке коротке, а світ такий чарівний (В. Коза­ченко).

в) Засмутилося Літо, а тоді усміхнулося.

а) Панас Мирний писав – “Життя – стерняста нива”.

б) Панас Мирний писав: “Життя – стерняста нива”.

в) Панас Мирний писав: Життя – стерняста нива.

а) Уже відспівав свою мелодію березень, і поплив з гір у доли швидкими потоками.

б) Уже відспівав свою мелодію березень і поплив з гір, у доли швидкими потоками.

в) Уже відспівав свою мелодію березень і поплив з гір у доли швидкими потоками.

а) слово, яке виражає ставлення мовця до висловлюваного ним повідомлення;

б) слово, що називає особу або предмет, до якого звертаються з мовленням;

в) чуже мовлення, передане дослівно, без змін;

а) Ви, звичайно, знаєте мою сестру (Ю. Збанацький)

б) Отже, що тут багато говорити й сперечатися (М. Грушевський)

в) Кажуть, юність нерозсудлива й тривожна (Л. Забашта)

а) Плач же, серце, плачте, очі, поки не заснули (Т. Шевченко)

б) Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік (Л. Костенко)

в) Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим (А. Малишко)

а) Ти зійди на гору, брате, і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ (Я. Колас).

б) О ліро пушкінська, на світ увесь брини про зорі щастя (М. Ткач).

в) Ми зберегли тебе, вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив (П. Тичина).