Речення з однорідними членами, звертаннями, вставними словами

Панасик з батьком верталися з містечка.

Восени дослухайтесь до шуму смерек.

Сину мій любий, життя не проходить безхмарно.

Толя гордо позирав на Тихоню.

Шануй юначе батьківські шляхи

А ти ж куди мандруєш ласкавий чоловіче

Злітай птице вольна у чисте небо

Люба дівчинонько чого ти сумуєш

Все зникло наче в казцi i мiсто i гори iполе i гай (Леся Українка).

Тому-то всi такi нiжнi до мене i батько i мати i дiд (В.Нестайко). 

А соловейко не відмовляється ні від чого ні від сухого листячка ні від торішньої трави. 

Почали стигнути черешнi вишнi абрикоси персики яблунi грушi (ОстапВишня).

Нас не злякають ці гори, де, може, не ступала людська нога (О. Гончар). 

Звісно, чумаки завжди рушають до схід сонця, щоб захопити холодку (О. Стороженко). 

Література, за висловом письменника, наповнює ідеї плоттю й кров’ю (І. Цюпа). 

Ти, мабуть, не знаєш, що наша дивізія носить ім’я мого рідного міста (О. Гончар). 

Навколо нас великі перелоги, і дикі пущі, і високі кручі, і темні води. 

Заграла, зарокотала, захлюпала по ярках вода. 

Повні вуха маю того дивного гомону поля, того шелесту шовку, того безупинного пересипання зерна. 

Пронизливий зимовий вітер люто й безупинно шмагав їх по обличчях. 

Звичайно, я їду не боки облежувати та кашу їсти.

Чужинці міцно сидять на кошлатих, але, видно, витривалих конях. 

Але, на жаль, не зміг нічого я довести.

Це, до речі, найперша повна друкована Біблія в усьому слов’янському світі. 

Вихор почуттів, на щастя, лише на якийсь час збаламутив його душу, але потім поступово згас. 

Надавали приємного запаху пелюстки троянди жасміну бузку. 

До гірського клімату добре пристосувались чорниця брусниця малина ожина. 

У Карпатах водяться благородний і плямистий олені козуля куниця білка. 

І раптом дощові краплі заскакали скрізь по людях по конях по ріллі. 

Душа людська до всього звикнуть має до радості й печалі до щастя й перешкод.

Якщо узагальнювальне слово стоїть після однорідних членів речення, перед ним ставиться тире.

Якщо звертання стоїть на початку речення і вимовляється з підвищеною інтонацією, то після нього ставиться кома.

Слова ввічливості не є вставними словами.

Звертання виступають підметами.

Вставні слова на письмі виділяють комами

в середині

на початку

в кінці

усі варіанти правильні

Іменником у знахідному відмінку однини і множини

Іменником у кличному відмінку однини та називному множини

Іменником у називному відмінку однини та родовому множини

Іменником у називному відмінку множини та родовому однини

1 А, 2 Б, 3 В, 4 Г

1 Б, 2 А, 3 Г, 4 В.

1 Г, 2 В, 3 Б, 4 А

1В, 2Г, 3 А, 4 Б

тире

двокрапку

крапку з комою

кому