Річна контрольна робота

а) написати, написаний, написавши, написання;

б) писане, писали, писано, писавши;

в) пишуть, писали, писатимуть, будуть писати;

г) напис, підпис, запис, перепис.

а) не/покоїти, не/зчутися, не/обминати, не/сказати;

б) не/злюбити, не/здійснити, не/списати, не/мати;

в) не/вгавати, не/притомніти, не/навидіти, не/волити;

г) не/славити (зневажати), не/покоїтися (турбуватися), не/добави­ти,    не/дочувати.

а) Задуманий, прочитаний, літаючий, сидячий;

б) посивілий, падаючий, крокуючий, сяючий;

в) посинілий, лежачий, підбитий, знесений;

г) заражений, замислений, стоячий, забруднений.

а) Степ, оповитий тишею, дихав пахощами.

б) Скошена запашна трава сохла під сонцем

в) Теплий квітневий вечір стояв над селом.

г) Обімлілі голі кущі гойдалися під вітром.

а) сказати, написати, створити, зустріти;

б) ходять, думають, малюють, кажуть;

в) сказаний, створений, думаючий, ходячий;

г) пишучи, зустрічаючи, малюючи, кажучи.

a) Вона ще довго тут стояла причаївшись.

б) Лінивий спить сидячи.

в) Утомившись мати прилягла.

г) Сестра ходить гукаючи.

a) дружніше, активніше, менш сильно;

б) найбільш докладніше, більш натхненніше, найменш швидше;

в) найменш красиво, більш грамотно, найупевненіше;

г) більш впевнено, холодніше, менш морозно;

a) по/третє, на/одинці, у/цілому;

б) на/останок, по/братськи, по/українськи;

в) по/дружньому, раз/у/раз, де/не/де;

г) по/юнацьки, по/солов’їному, по/моєму.

а) змінна самостійна частина мови;

б) незмінна самостійна частина мови;

в) незмінна службова частина мови;

г) не є частиною мови;

а) по/ряд, за/для, о/крім, тому/що, з/поміж;

б) із/за, під/час, по/серед, по/при, з/середини;

в) на/вкруг, по/переду, по/руч, по/заду, не/залежно/від;

г) з/метою, через/те/що, край/столу, у/зв’язку/з, згідно/з;

а)   Я люблю свій рідний край.

б)   Пісне, серця мого не край!

в)   Посадила край дороги тополю.

г) Мій край — земля моїх предків.

а) частка;

б) сполучник;

в)  прийменник;

г)  вигук.  

а) прості, складні, складені;

б) сурядності та підрядності;

в) заперечні та формотворчі;

г) самостійні і службові;

а) Рука її завмерла, щоб випадково не струсити бджолу на землю (В. Яворівський);

б) Мрії вже щезли, мов птах розвіяв їх крильми (М. Коцюбинський);

в) На гору доступитися нелегко, зате з гори зручніше боронитись (Леся Українка);

г) Оксана думала, що вже давно стемніло (Б. Харчук).

а) Ніч була хоч і зоряна, та темна (Панас Мирний);

б) Вона боялась осені холодної, а я боялась шуму й суєти (Л. Костенко);

в) Хіба не чуєте, що небо голубіє, що сонце ранками всміхається ніжніше… (Олександр Олесь),

г) Солов’їних пісень світанкових невимовну почую красу (В. Кошелев).

а) б, ані, і, в, на;

б) чи, не, хай, мовляв, з-понад:

в) хіба, невже, лишень, справді, чи;

г) мовби, ніби, із-за, що, тільки.

а) будь/кого, не/писав, ні/що;

б) казна/як, як/то, як/небудь;

в) що/небудь, сказав/би, хай/живе;

г) нехай/іде, ти/ж, таки/взяли.

а) будь/ласка, на/добраніч, до/побачення, добри/день;

б) ха/ха, ку/ку, кар/кар, тік/так;

в) от/тобі/й/на, в/добру/путь, стук/грюк, брязь/дзінь:

г) тьох/тьох, ой/Боже, гав/гав, му/у/у.