Розділові знаки при однорідних членах речення

яке вказує па ознаку предмета

яке вжито в переносному значенні

яке вказує на час або місце дії

із загальним значенням щодо пере­лічуваних однорідних членів речення

Дуб шанували за довголіття міцність.

Веселі клоуни вистрелювали із хлопавок кружальцями різнобарвного конфеті.

Тишу наповнювали різні звуки.

Невичерпна уява  народу є джерелом багатьох  витворів.

Осінь стояла напрочуд погожа й тепла.

Степові волошки дивляться на нас із трави, похитують своїми голівками і манять до себе.

Я люблю і вітер і сніг.

Налетів сильний та холодний вітер і зірвав останні листочки.

Усі українські музичні інструменти поділяються на ударні, духові та струнні.

І гніт, і неволя, і кров усе зникне навіки.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, і зелені луги, й солов’їні гаї.

Річка свічадо своє розгорнула і красувалась, цвіла, усміхалась.

Високі береги зеленувата вода лози усе було залите гарячим сонцем.

І срібні сурми журавлів сльота і ранки голубі все заплелося в тій дорозі .

І море і озеро і широкий степ все було залите гарячим маревом.

Усе тимчасове інструкції слова і гроші.

Полювати на дрібних тварин злітаються хижі птахи: орли, сови, яструби.

Діти кинулись один перед одним рвати чудові квіти – рожеві гвоздички, лілові дзвіночки.

Сплять тополі, верби, й берези.

Все зникло – і місто, і гори, і поле, і гай.

Щасливо радісно квітує нива молода.

Сила, та розум – краса людини.

Тягнуться до сонця і квіти, і трави, і віти кучеряві.

У нашому саду ростуть такі дерева – яблуні, груші, сливи.

Раділи і садок і поле, і долина.

Будинки, сади, сніги - усе мліє в теплі сонця.

Світить та не гріє сонце золоте.

У лісі не було нічого, ні ягід, ні грибів, ні черешень.

Народні прислів’я розповідають про правду, і кривду, добро, і зло.

Травень прикрасив білим цвітом усі дерева, вишні, груші, яблуні, сливи.

День, вечір, ніч, ранок - усе стало білим.

А тим часом місяць пливе оглядати і небо і зорі, і землю, і море.

Усі квіти тягнуться до сонця, маки, ромашки, волошки.

І доріжки і стежини – усе замело снігом.

І над водою і над гаєм все мовчить

Тому-то всі такі ніжні до мене: і батько, і мати, і дід.

Скрізь червоно: на небі, і на узгір’ях, і на горі.

Любив дід гарну бесіду, і добре слово.

Тече вода в синє море та не витікає.

Раділи верби, і тополі…

Усі: вовки, білки, зайці — бігають по снігу, і  залишають свої сліди.

Усі, вовки, білки, зайці — бігають по снігу і  залишають свої сліди.

Усі: вовки, білки, зайці — бігають по снігу і мимоволі залишають свої сліди.

Усі - вовки, білки, зайці: бігають по снігу і залишають свої сліди.