Розділові знаки при однорідних членах речення

Закони вод вітрів і хмар і світла відкрились нам у ті далекі дні. 

Ми в боротьбі пройшли крізь бурі і негоди і творимо життя незборне молоде.

Тієї осені не було нам спочинку ні вдень ні вночі

Люблю я тебе вдень і вночі вранці і ввечері і не знаю краю своєї любові

 Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби.

Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважає сумного серця.

А весілля в нашої донечки буде пишне людне та багате.

Хай тобі стелиться біла дорога та зелено вруняться обабіч жита.

 Верби понахилялися до мене та й шепочуть довгастими листочками.

По відході Соломії Остап почув себе відрізаним од світу од людей

Сивий дід гріє свою бороду біля вогню і слухає розмову вітру.

Тихо й непомітно вилазив він із комишів і ставав перед Остапом, згорнувши руки

Соломія напоїла Остапа й обмила його рану.

Вас тягла незбагненна сила в темну згубу в безодню в ясир.

Як би це добре було , коли б я не тільки спочивав а й вивіз собі матеріал для роботи.

Щодня він зустрічав Таню біля під'їзду або на зупинці тролейбуса.

Наближення зими у всьому серце чує і в шелесті листів і в вітрі і в стежках.

Квітнуть вишні в моєму саду, пахнуть солодко, ніжно, тремтливо.

Народилося літо з дощів і холодних снігів, наполохало сіло в садочку під вишнею.

І враз затремтіло молоде листя, зашамотіло, струсило з себе дощ самоцвітів.

Часом насниться синій барвінок, сивий полин, і сум чебрецевий.