Розділові знаки у вивчених синтаксичних конструкціях

Хай лунає гучно пісня миру!

Пустіть мене добрі люди пустіть танцювати.

 Народ – це все одно що золотошукач.

Сьогоднішній урок почнемо через кілька хвилин на жаль. 

Я зробив усі завдання розв’язав задачі, виконав вправи.

Дерева, кущі, птахи усе завмерло навколо.

Весна це період чудових свят та канікул.

Зелені, червоні, сині, рожеві ліхтарики замерехтіли у нічному парку.

За лісом сонце сходило і розсіювалося біле плетиво хмар.

Будь сміливим не язиком а ділом

То зоря згасає то меркне місяць у чорній млі

Чорна качка тримається на воді розпластавшись

 З дерева видно далеко.

У народі кажуть Життя прожити - не поле перейти.

Сьогодні видно буде сніг.

За допомогою книжок кажуть ми поповнюємо свої знання.

Слово людину рятує слово ж її нищить.

Шабля ранить у голову, а слово цілить у душу.

Ти подбай щоб батько і мати раділи за тебе.

Мудра дитина тішить своїх батьків а, ледар їх засмучує.

Подай, брате, руку?

Ой палка ти була моя, пісне!

Ти не дихай, осене здаля сніговою хмарою на мене.

У радості, у горі йду, криниченько, до тебе!

Сади шумливі і духмяні холодна осінь роздягла.

Дивуються і поле і річка.

Ніжно й лагідно хиляться до нас знайомі кущі.

Згадався свіжий але ніжний ранок.

звертання, вставні слова, однорідні члени речення

звертання, вставні слова

звертання, вставні слова, обставини

звертання і узагальнювальні слова

Петрик може кататися на велосипеді після уроків.

Спиніться зорі на хвилинку.

За одного вченого десять невчених дають.

Може зойкне в когось серце відгукнеться на пісні?

Справді, добре сміється той, хто сміється останній (М. Стельмах).

Всяке трапитись, може, на довгім віку (О. Підсуха).

І мені осіння ніч короткою здається (Леся Українка).

Морозний сніг, блискучий та легкий, здається, падає на серце прямо (М. Рильський).

Із цим нестерпним відчуттям він кудись провалився, але згодом почав спливати, чи виходити з небуття (М. Стельмах).

І враз затремтіло молоде листя, зашамотіло струсило з себе дощ  самоцвітів (М. Коцюбинський).

І квіти, і зорі, й зелінії віти провадять розмови кохані про вічную силу весни на сім світі, про чари потужні весняні (Леся Українка).

У небі то розгоряються то погасають сліпучі ракети (Ю. Збанацький).

Почин кажуть великий чоловік (Панас Мирний).

Власне кажучи вечір уже минув, і вже сама ніч! (Остап Вишня).

Теплий кожух тільки шкода не на мене шитий (Т. Шевченко).

Полювання як ви потім побачите потребує чимало часу (Остап Вишня).