Звертання, вставні слова та однорідні члени речення в простому реченні (повторення)

Дорогі, діти, ставтеся дбайливо до природи!

 Дорогі діти ставтеся, дбайливо до природи!

Дорогі діти, ставтеся дбайливо до природи!

Велика галявина поросла лісовим зіллям - папороттю, конвалією, деревієм.

Ніхто не запізнився: ні дорослі, ні малі.

Пагорби, трави, кущики: усе оповине туманом.

З дерева видно далеко.

У народі кажуть Життя прожити - не поле перейти.

За допомогою книжок кажуть ми поповнюємо свої знання.

 Пісня шириться, росте, розливається на вечірніх просторах .

Сонце, лiси, поля, води, повiтря все це святиня, яку маємо берегти, а не нищити,топтати .

Усякі дерева були в саду молоді й старі, знайомі і незнайомі,

високі й низькі.

 І земля, і вода, і повітря усе поснуло

Дівчина несла книжки й зошити (О.Донченко).

Дощ січе воду, камінь (В. Винниченко).

Пахне лісовий бузок, гіацинти, нарциси (Б. Харчук).

Голуб рвучко смикав головою (Д. Смілянський).

Іноді під черевичками дівчинки стиха хрускає суха гіллячка або жолудь. (О. Донченко).

Буря реве й стогне на всі голоси ( О. Донченко).

У тій воді пливла солома й трісочки (В. Винниченко).

Хлопчики починають од щастя кричати (В. Винниченко).

Спить ліс і очерет (Леся Українка).

В лісі чувся тупіт і тріск сушняку ( Я. Зазека).

Павутиння обснувало тополі, верби, стіжки, тини (І. Нечуй-Левицький).

Цвіте малина, смородина, тютюн, квасоля (О. Довженко).

Василько глянув навкруги: здорові дуби стояли в лісі (М.Коцюбинський).

Усе заснуло (Леся Українка).

Тут швидко зникло все: і човен, і постать матері (О. Донченко).

Всюди було рівно, біло (М.Коцюбинський).

Панасик з батьком верталися з містечка (М. Стельмах).

Восени дослухайтесь до шуму смерек (З. Топеліус).

Сину мій любий, життя не проходить безхмарно (Б. Олександрів).

Толя гордо позирав на Тихоню (В. Земляк).

Ой не сійтесь, сніги (О. Олесь).

Червона калино, чого в лузі гнешся? (І. Франко).

Здається, лебеді щось забирають з рідної землі (В. Сухомлинський).

Мрії ткались золото-блакитні, спокійні, тихі (Леся Українка).

по-моєму, по-твоєму, за словами, як відомо;

на щастя, на радість, на жаль;

По-перше, по-друге, отже, таким чином;

звичайно, дійсно, безумовно, без сумніву.

Тріснув останній корінець, і пеньок нахилився убік (М. Стеценко).

Почувся важкий тупіт, і зубри один за одним вийшли на галявину (Я. Зазека).

У кущах було темно навіть удень, і ми боялися гадюки (О. Довженко).

Кіт, і собака, і кури ховалися під любистком (О. Довженко).