Розрізнення сполучників та однозвучних слів

Справжнє почуття хоча ні на кого й не зважає, про/те й не ображає нікого... (О. Гончар).

В криницю старості не заглядай, про/те, яким ти будеш, не гадай (Д.Павличко).

Я люблю тебе, друже, за/те, що в очах твоїх море синіє (В. Сосюра).

Хоч мороз і припікає, за/те  комарів немає (І. Франко).

Що/б жить – ні в кого права не питаюсь.

Я люблю тебе, друже, за/те, що не можна тебе не любити.

 Як/би не крутила хуртовина, блисне промінь – крига розтає.

 Співай же за мною про/те, як весною усе відживається знов.

За/те ми любимо Батьківщину, що вона – своя.

Як/би мені черевики, то пішла б я на музики.

Як/би мені не хотілося цих вишень, та я чітко знав, що Онуфрій завжди на сторожі.

Як/що не можна бути вічно юним, то змолоду не будь старим бодай!  (Д. Павличко).

Як/би я була зіркою в небі, я б не знала ні туги, ні жалю (Леся Українка).

Що/б не робив, роби тільки найкраще!

Сонце вже піднялося, про/те ліс іще дихав прохолодою.

Як/би знав, де впаде, то соломки підстелив би.

Як/же я тепер вернуся до батька, до матері?

Що/б улітку не вродило, то зимою не завадить.

Як/би ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя. (Г. Шевченко).

А за вікном щасливі люди про/те, що є, і те, що буде, поміж

собою гомонять (В. Сосюра).

Як/би ви знали, паничі, як люди плачуть, живучи (Г. Шевченко).

Ясень віти простягає, що/б обняти срібну хвилю (О. Олесь).

Треба нахилитись, що/б з криниці води напитись (Нар. тв.).

Будь людиною, що/б з тобою в житті не трапилося (з часопису).

Звела їх доля наче в нагороду за/те, що мали незглибимі душі.

Я дуже вдячний долі за/те, що моє життя пройшло на берегах Десни.

За/те люблю весну, що в грудях калатає від любові.

Це лиш слова, за/те вони безсмертні.