Розвиток зв'язного мовлення. Біла пір'їна.

Прочитай текст тричі. Дай відповіді на питання( пройди тест). 

 Біла пір’їна

На солом’яній стрісі сиділа зграйка горобців. Вони заклопотано цвірінчали про свої гороб’ячі справи. Аж тут прилетів до них чужий – невідомий їм, небачений ще на солом’яній стрісі.

Був він якийсь не схожий на інших горобців. Маленька голівка набундючена, шия коротенька. Дзьобик вередливий. Та найголовніше – біла пір’їнка у хвості серед сірого пір’я, вона виділялася особливо яскраво. Це був небачений горобець з білою пір’їнкою у хвості.

Тим часом кожному горобчикові хотілося ближче сісти до незнайомця, щоб добре його роздивитися. Кілька разів горобчики доторкнулись дзьобиком до білої пір’їнки. Хтось найцікавіший смикнув її, і вона впала, а вітер підхопив та й поніс далеко-далеко. І горобець перестав бути незвичайним.

    За В. Сухомлинським

Дай відповіді на запитання. На останнє питання обери відповідь з запропонованих:

-          Де відбувалися події, описані в тексті?

-         Що привернуло увагу горобців?

-         Як виглядав дивний гість?

-         Що сталося з пір’їнкою?

-         Які почуття викликала в тебе ця розповідь? 

Вибери план тексту. Спиши його.

Визнач жанр твору.

Як поводилися горобці на стрісі?

Як названо чужинця?

Знайди значення слова "набундючений".

Яка була особливість у незнайомця?

Як зустріли горобчика-красеня?

Куди ділася біла пір'їнка?

Чому горобчик став звичним?

 До поданих слів доберіть близькі за значенням, які ви можете використати у даному тексті, щоб уникнути повторів того самого слова.

При ДЕТАЛЬНОМУ переказі потрібно:

Прочитай текст. Запиши ДЕТАЛЬНИЙ переказ у зошит.

 Біла пір’їна

На солом’яній стрісі сиділа зграйка горобців. Вони заклопотано цвірінчали про свої гороб’ячі справи. Аж тут прилетів до них чужий – невідомий їм, небачений ще на солом’яній стрісі.

Був він якийсь не схожий на інших горобців. Маленька голівка набундючена, шия коротенька. Дзьобик вередливий. Та найголовніше – біла пір’їнка у хвості серед сірого пір’я, вона виділялася особливо яскраво. Це був небачений горобець з білою пір’їнкою у хвості.

Тим часом кожному горобчикові хотілося ближче сісти до незнайомця, щоб добре його роздивитися. Кілька разів горобчики доторкнулись дзьобиком до білої пір’їнки. Хтось найцікавіший смикнув її, і вона впала, а вітер підхопив та й поніс далеко-далеко. І горобець перестав бути незвичайним.

    За В. Сухомлинським