Прийменник як службова частина мови

Прийменник — службова частина мови, що надає реченню або окремим його членам певних відтінків значення або служить для утворення окремих граматичних форм. 

Прийменник — незмінна повнозначна частина мови, що вживається для зв’язку однорідних членів речення. 

Прийменник — незмінна службова частина мови, що вживається для зв’язку частин складного речення.

Прийменник — службова частина мови, що виражає залежність одного повнозначного слова від іншого у словосполученні або реченні.

не може виступати

може виступати

не може виступати, окрім винятків 

може виступати у поєднанні з повнозначним словом

прості, складні, складені.

прості, складені, похідні

прості, складні, непохідні

прості, комбіновані, складні

Через, заради, поміж.

Край, поперед, з-попід

На, до, під.

Від, у разі, під кінець.

На відміну від, у разі, під кінець. 

Задля, поперед, з-попід

На, через, уздовж.

До, заради, поміж.

складеними

простими

складними

похідними

без, до, по.

з-над, попід, понад.

у зв'язку з, згідно з, на чолі.

над, з-під, за винятком

Лише небо гуде

Так чи інакше

Як та гірка редька

Попри величезний вибір

прийти до кав’ярні, брат із сестрою, не прийти внаслідок хвороби

запитав у майстра, відвідав хворого, став на заваді

змагання з атлетики, витягти з води, замовкнути з переляку

шафа із дзеркалом, іти з батьком, налити склянку

це прийменник

це сполучник

складний за будовою

простий за будовою

указує на місце

указує на час

ужитий з місцевим відмінком займенника

ужитий з родовим відмінком займенника