Володимир Дрозд. "Білий кінь Шептало"

на Київщині

На Сумщині

на Полтавщині

на Чернігівщині

любив бувати в місті

ненавидів важко працювати

ненавидів табун і гурт у загорожі

ненавидів бути самотнім

через злий випадок

через недбалість дядька Степана

через свою необережність

приблудився до гурту сам

бути із Степаном на пасовиську

їздити до міста

крутити привід, ходячи по колу

ходити табуном до річки

що люди дізнаються, що він хворий

щоб люди не здогадалися, що він тільки прикидається покірним

що люди дізнаються, що він утік від господаря

що він ніколи не навчиться ходити в упряжці

що Степан не повів його купатися

що Степан не взяв коня в місто

що Степан не дав йому цукру

що Степан його ударив

цукор

яблука

волю

купатися

що в нього залишився шрам від удару

що він не може жити без гурту

що він не знає, де його справжній дім

що протягом життя на конюшні він був брудно-сірим конем

Бо він був білим конем, вважав себе особливим, не таким, як інші.

Бо він був чорним конем, вважав себе особливим, не таким, як інші.

Бо раніше він брав участь у кінних перегонах.

Почав брикатися

Вкусив хлопчика

Вирвався й утік

Покірно пішов за хлопчиком

Шептало залишився жити біля річки

Шептало повернувся до конюшні

Шептало загинув

Шептало знайшов табун диких коней і вирішив жити з ними