В.Дрозд "Білий кінь Шептало"

став відчайдушним і злим

самотнім і тихим

боязким і немічним

передбачливішим і обережнішим

переносився в інші світи

гнав од себе все кромольне

намагався наздогнати матір

із задоволенням дивився

скоріше побачити конюха

переступав нетерпляче ногами

стати маленьким, як мишка

заклично іржав

"Я тобі покажу волю !..."

"Чекай, зараз розгнуздаю!"

"Стій, скотиняко!"

"Друже, зачекай!"

коли "пив" сонячний ранок

коли насолоджував своє життя химерними надіями

уже не чекав од життя ніяких радощів

коли згадував про своїх пращурів

розіграти в лотерею між колгоспниками

відправити на бійню

продати на ринку

відправити на луки до кошари доживати до натуральної смерті

бо там сито годували

молоко одвіз і лежи собі у правлінській стайні

бо там найтепліша стайня

бо там можна було ласувати молоком

дурним і неотесаним

неповоротким і кістлявим

балакучим і кумедним

задиркуватим і брикливим

що впаде на суху землю, і земля застогне з розпуки

що поки ти в душі вільний, ти не раб, хоч і в оглоблях

що стане після смерті могутнім дубом при дорозі

що треба виконувати всі накази конюха

за волею

за бригадними кіньми

за дитячими роками

за Степаном

що душа білого коня вільна і її не запряжеш

що скоро зустрінеться зі Степаном

що новий конюх не звертає на нього уваги

що правлінські коні прийняли його до гурту

до сусіднього села

на бійню

до ветеринара

на ринок