Шевченко. Жіноча доля у творах

зізналася Маркові, що вона його мати;

залишила хату сина і вирушила в мандри;

вирішила присвятити останні роки життя службі Богові;

втопилася з горя у річці.

зомлів;

почав плакати;

став її проклинати;

обійняв і поцілував неню.

« Виховуй свою дитину як знаєш»;

«Іди шукай у Москві свекрухи»;

«Не з‘являйся більше на мої очі»;

«Живи як знаєш серед люду чужого».

своїм сестрам;

всім дівчатам;

В. Жуковському

Якову де Бальмену

розмірковує над долею байстря;

клопочеться про власний імідж;

хвилюється з приводу того, хто її поховає;

співчуває їй.

„Ой у полі вітер віє”.

„Кукувала зозуленька”.

"Ой у полі криниченька"

„Ой у полі могила”.

Знаходилася поруч зі своєю дитиною.

Підкинула власну дитину чужим людям.

Мала можливість заробити на хліб.

Батьки дозволили їй повернутися додому.

Вишивану сорочку

сукна дорогого

парчізолотої

червоного шовку

"Як умру, то поховайте

Мене на могилі..."

"Кохайтеся, чорнобриві,

Та не з москалями..."

"По діброві вітер виє,

Гуляє по полю..."

еволюція жінки

гідність жінки

сила жінки

"Наймичка"

"Марія"

"Катерина"

1838

1845

1859