Шістдесятництво, національно-визвольний рух, зародження дисидентського руху (За підручником Струкевич О., Дровозюк С.)

шістдесятництво

"розстріляне відродження"

національно-визвольний рух кін. 1950-1960-х рр.

дисидентський рух

В. Симоненка

О. Довженка

А. Горської

С. Параджанова

відродження українських традицій, зокрема різдвяних вертепів

організація мітингів, пікетів та інших протестних акцій проти радянської влади

створення мистецьких гуртків-секцій

розшук місць масових поховань жертв сталінських репресій

вечори пам'яті, присвячені українським митцям

організація курсів української мови для держслужбовців

І. Драч

В. Стус

В. Симоненко

І. Калинець

М. Вінграновський

Компартійна влада створювала шістдесятникам всі умови для творчої роботи, вони отримували премії та інші матеріальні заохочення.

Шістдесятники виступили з вимогою до влади оприлюднити інформацію про масові розтріли в Биківні.

У Львові діяв клуб творчої молоді "Пролісок".

Шістдесятники співпрацювали з підпільним національно-визвольним рухом і готували державний переворот.

діяльність підпільних гуртків, організацій

розповсюдження листівок і написання публічних листів

збройних виступів проти влади

самвидав агітаційного спрямування

Український національний комітет

Головна українська рада

Український національний фронт

"Союз борців за національну Україну"

Клуб творчої молоді "Сучасник"

Домогтися зміни вищого радянського керівництва.

Боротьба за права людини й громадянина в СРСР, реабілітацію політв'язнів.

Культурне відродження України, ознайомлення громадськості із творчістю заборонених у сталінську добу репресованих митців.

Агітація за вихід УРСР зі складу СРСР та утворення незалежної держави, припинення діяльності комуністичної партії в Україні.

Члени підпільної організації Український національний комітет своєю метою вбачали створення Української держави з національним урядом та армією.

Найчастіше антирадянська діяльність фіксувалася в східноукраїнськиїх областях.

Влада лояльно ставилася до українських підпільних організацій, оскільки їхня діяльність обмежувалася лише агітаційною діяльністю.

Друкованим органом Українського народного фронту був самвидавський журнал "Воля і Батьківщина".

Український національний комітет являв собою невеликий гурток однодумців, об'єднаних спільною метою - боротьбою проти русифікації в Україні.

Термін-ярлик з пропагандистської фразеології компартійних функціонерів і каральних органів СРСР для означення українських патріотів (державних діячів і митців), які не поділяли принципів національної політики компартії, спрямованої на зросійщення.

Ідеологія світового громадянства, що віддає пріоритет відчуттю приналежності людини до всього людства над всіма іншими соціальними зв'язками, загальнолюдським цінностям над культурними традиціями окремих держав, народів, націй.

Представники опозиційного руху проти радянського тоталітарного режиму в суспільно-політичному, культурно-духовному житті.

Назва української інтелектуальної еліти наприкінці 1950-х - на початку 1970-х рр., яка орієнтувалася на принциписвободи творчості та гуманізму, утілених в українській національній формі.

Мирна, ненасильницька форма боротьби.

Орієнтація на ідеологію національно-визвольного руху 1920-х рр.

Відсутність чітко визначених організаційних форм, складався з різних гуртків, спілок, комітетів.

Загальнонаціональний характер, мав своїх представників у всіх регіонах України.

Охоплював різні суспільні верстви, насамперед молоде покоління інтелігенції.

Підготовка збройного перевороту.

Організація масових акцій громадянської непокори.

Критика недоліків радянського ладу.

Поширення самвидаву.

Боротьба за дотримання прав людини і громадянина в СРСР.

Активна еміграція учасників до країн Західної Європи.