Синтаксис і пунктуація

коло школи, шукати вихід

рідний край, розглянуте питання 

опадає листя, хустка матері

лист від брата, бити байдики 

Я попрошу панів, щоб пустили його в горниці подивитися на сосонку.

Ми будемо висаджувати квіти, поливати їх та оберігати від палючого сонця.

Івась розповідає, показує цяцьки, діти всі щебечуть, дивуються.

Недалеко від лісу стояла хатка, в якій жив чоловік із сім’єю.

Я йду у поле навпрошки, а жито теплим хлібом дише.

Ніколи серце не заплаче, бо все обернеться на спів.

Моя Україно, мою долю на пробу любові бери.

І діти грядущого віку здійснять, чого ми не здійснили.

Дерева  шумлять.

Весело  світить  сонце.

Надворі  було  тихо.

 Він – найкращий друг.

Кажуть, сніг на полі — хліб у коморі.

Благословенні будьте, мамо, я чую ласку ваших рук.

А світ навкруг простий і звичний, і усміх стелиться над ним.

«Чи може бути чорне білим?» — спитало чорне в білого.

Ждуть вологи і гори і ниви просить пити зерниста земля.

Словом і піснею славити хочу щедре братерство і нашу родину.

Людські тривоги і боління я прагну в слово перелить.

Спокійну совість і чисті руки я мушу ревно оберігати.

Лози, кручі, ліс ─ усе блищить і сяє на сонці.

Тихі, ніжні зорі спадали з неба.  

Фіалка уособлює прихід весни, пробудження природи.

А маки процвітають і білим, і сивим, і червоним квітом.

Справді  сміється  той  хто  сміється останній.

У  світ  широкий  навпростець  вивела мене  надія.

Земле  рідная  мати  дай  нам  сили  та здоров’я.

На  мою  думку  цей  розділ  можна  розширити.

упевненість

невпевненість

почуття жалю 

почуття радості

Прямо над нашою хатою пролітають лебеді. 

Вони летять нижче розпатланих хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів. 

Дід говорив, що так співають лебедині крила. 

Я придивляюсь до їхнього маяння, прислухаюсь до їхнього співу.

«Хто це мене кликав?» , обізвався  чоловічок .

Але цар ходив, пишався, він із зятем цілувався, похвалявся: «Недоступним став для всіх голосний і щирий сміх».

От пан вийшов на ґанок і питає  «Чого вам, люди добрі?» 

«Оце вже і втретє моя правда» – сказав радісно дядько.

«Чого  ви,  тату,  плачете?»  –  запитала  дочка.

«Гей, – подумав собі хитрий Лис.   Та це непогано, що вони  мене  бояться».

Багач  каже  бідному  братові: «Поверни  мені  корову».

Повернувся брат до вірних слуг і  промовив:  «Настав  час  визволяти рідний край».