Синтаксис. Складне речення.

є лише підмет.

дві й більше граматичні основи.

одна граматична основа.

є лише присудок.

1

2

3

4

На сизих луках скошено траву, і літо буйне в береги ввійшло. (М. Рильський.)

 Ми чорні гори перегорнем, ми вдарим серцем в мур зажур. (І. Драч.)

Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила. (Леся Українка.)

Можна розділити на сто частин яблуко, але не можна розділити Землю. (І. Жиленко.)

Тут мене з дитинства пам’ятають і стрічають радо земляки (М. Луків).

Тимко взяв косу і хотів шаркнути нею по траві (Г. Тютюнник).

Гуляє вітер і співає симфонію дощ (Ю. Григорук).

Наче вчора бігав я до школи і садив ті вишеньки малі

(В. Симоненко).

Вечірні сутінки на землю раптом сіли, і засмутили воду голубу (С. Жуковський).

Море ряхтіло сонячними зблисками, і гаряче проміння обсушувало шкіру (З. Мензатюк).

Зима вдяглася в білий кожушок, і вийшла в парк стежками прогулятись (О. Довгоп’ят).

За човном бігли темні береги, тихо зітхала, і охкала вода (М. Стельмах).

Засинає місто після праці під нічною ковдрою (М. Боровко).

Падала водяна лавина, розплющувалася об асфальт (Є. Шморгун)

І сходило сонце, і місяць вставав... (Л. Костенко).

І земля, і вода, і повітря – все поснуло (М. Коцюбинський).

Осінь ходить по краю, та виганяє птиць із гаю (Нар. творчість).

Сміються в сонці золотому річки, і села, і поля (Олександр Олесь).

Осінній сад ще яблучка глядить, листочок-два гойдає на гілляках (Л. Костенко).

Здрастуй, моя прадідівська хато (О. Білаш).

Для письменника все має вагу: рядок народної пісні чи сторінка літопису... (О. Гончар).

Любив дід гарну бесіду й добре слово (О. Довженко).

Роман прислухається і до пісні і до народження чогось нового (О. Гончар).

На вечірньому небі потьмяніли й щезли сріблясті зірки (М. Стельмах).

Треба самому вміти.

Там і під ялиною рай.

Хто нічого не робить.

Треба нічого не робити.

Простим реченням з однорідними присудками.

Складним реченням з трьома граматичними основами.

Складним реченням з двома граматичними основами.

Простим ускладненим реченням.

Великі хмари холодом нагусли, червоне листя падає в гаю.

Уже облетів весняний цвіт, і літо вже минуло, і тихий осені привіт хвилює серце чуле.

Жовті палички цвіту тихо гойдалися на волосинках вздовж колосків, непомітний пилок золотився на сонці.

Листя слухає вітру зітхання і згортає свої прапори, на покірну красу умирання сонце дивиться сумно згори.

Сонце сяє, хвиля грає, тирса з вітром шелестить.

Грім креснув, і дощ полився.

Змалку кохайтесь в освіті, змалку розширюйте ум, бо доведеться у світі всяких назнатися дум.

Летять у вирій дуже дикі гуси, а я слонам привіт передаю.