Синтаксис та пунктуація

кількістю ком

кількістю граматичних основ

кількістю слів

кількістю підметів чи присудків

Сонце до половини сховалося за хмару, тiльки червоний пiвкруг його ще палахкотiв зверху.

Прозора пелюстка молодого мiсяця не тьмарилась, не танула, а наливалася свiтлом.

Барви ярiли, мiнилися, переходили одна в одну й нарештi меркли.

Золоте листя зривається з гілки, кружляє, вальсує над землею, виблискує в сонячному промінні.

між частинами складного речення ніколи не можна ставити коми

просте речення має кілька граматичних основ

частини складних речень можуть бути з'єднані за допомогою сполучників або без сполучників

складне речення неодмінно має багато однорідних членів

по синьому небу, вода прибувала, підземний перехід

прісна і солона, пиши красиво, писатиму завтра

комп'ютерна програма, задивитися на зорі, летіти швидко;

у світлій кімнаті, зачинити вікно, перед школою;

безцінний скарб, політ птаха, взяв у човен

на дорозі, дощ і вітер, зійшов місяць

слід вовка, схожий на матір, останній місяць

кучеряві хмари, джерельна вода, вищий за брата

хмаронька пливе

поли розстилає

пливе, поли розстилає

хмаронька пливе, поли розстилає

хмаронька пливе, розстилає

Голубина ніч надворі позасвічувала зорі.

Без охоти нема роботи.

Не борода робить чоловіка мудрим.

Батьківщино! Ти даєш мені сонце погоже, і повітря даєш, і снагу.

Хто зберіг любов до краю і не зрікся роду?

Стоять спокійно дерева безлисті.

Птицю пізнають по пір’ю, а людину – по мові.

Я рідну Україну не проміняю на чужину.

Хата швидко сповнилась м’якими вечірніми тінями.

Правда суду не боїться.

Споконвіку на дніпровських берегах селилися й жили слов’яни. 

Здалось весні – вона розквітла в обіймах сонця. 

Іванко здавався розгубленим.

Ми завтра підемо у ліс.

А квіти цвітуть і цвітуть.

Вітер віє з поля. 

Учень читає цікаву книгу. 

Сонце висушило поля.

Сонце й вітер!

Ніхто не відмовився допомогти.

Гучне "ура!" прогриміло на весь стадіон.

А у тім просторім світі добра научайтесь, рідної мови не цурайтесь!

Сідає біле сонце в білий сніг, розкинуло свої червоні крила.

Ця плаксива осінь забрела у літо.

Досвіток приніс далекий голос зозулі і мирний клекіт буслячої сім’ї.