«Система світової колективної безпеки. Система національної безпеки України»

  сукупність спільних заходів держав задля підтримання миру, запобігання війні, припинення актів агресії і надання колективної допомоги;

формування, використання і застосування спільних збройних сил кількох держав для вирішення питань зовнішньої політики; 

договір між збройними силами держав про воєнну підтримку;

A.  спільне законодавче врегулювання безпекових питань між сусідніми державами.

 мир є неподільним і що кожний член повинен прийти на допомогу іншим дипломатичними засобами, економічними акціями і в екстремальних випадках - військовими засобами;

збройні сили держав-учасниць безпекового утворення надають військову допомогу у випадку оголошення війни однією з цих держав;

 правове поле усіх держав-учасниць колективного безпекового утворення є ідентичним стосовно питань безпеки;

держави учасниці безпекового утворення спільно вирішують питання зовнішньої політики в тому числі засобами війни.

 неподільність безпеки, коли агресія проти однієї держави-учасника вважається агресією проти решти держав-учасниць, невтручання у внутрішні справи і врахування інтересів усіх учасників системи колективної безпеки, прийняття рішення з принципових питань забезпечення колективної безпеки на основі консенсусу, однакова відповідальність усіх держав-учасниць за збереження безпеки, гарантії колективної оборони;

усі держави-учасниці однаково відповідають за збереження безпеки під час ведення бойових дій;

усі держави-учасниці гарантують забезпечення виконання встановлених договором правовідносин з питань безпеки під час вирішення питань зовнішньої політики;

усі держави-учасниці гарантують ухвалення ідентичних законів з питань безпеки, використання однакових засобів забезпечення безпеки. 

 захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави в різних сферах життєдіяльності від внутрішніх та зовнішніх реальних або потенційних загроз;

захист інтересів осіб певної національності;

фізичний захист особливо-важливих об’єктів, стратегічних підприємств, об’єктів інфраструктури;

виявлення терористичної діяльності, ліквідація діяльності незаконних збройних формувань і усунення передумов і причин їх появи.

 національні інтереси – життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності народу України як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток;

загрози національній безпеці – наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України;

воєнна організація держави – сукупність органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до законів України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем із боку суспільства і безпосередньо спрямована на захист національних інтересів України від зовнішніх та внутрішніх загроз;

 правоохоронні органи – органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій. 

що вона є частиною державної безпеки і водночас функціонує як самостійне явище;

що вона забезпечується на випадок ведення бойових дій збройними силами держави;

 що вона відокремлена від інших безпекових інституцій держави;

що вона має відношення лише до військовослужбовців збройних формувань держави.

державна політика національної безпеки;

Збройні Сили України;

Служба безпеки України;

Збройні Сили України та інші військові формування України.

 особа, суспільство, держава та її довкілля;

Служба безпеки України;

правоохоронні органи України;

Служба безпеки України та правоохоронні органи України.

на території України, але у випадку, коли громадянин досяг 18-річного віку;

 на території України;

 за межами території України;

 як на території України, так і за її межами.

Конституція України, Закон України «Про Раду національної безпеки», інші нормативно-правові акти, а також визнані Україною міжнародні договори та угоди;

Національна поліція України;

 Національна гвардія України;

Служба безпеки України.

Збройні Сили України складають основу оборони держави і є головним елементом забезпечення його безпеки;

Збройні Сили України не мають ніякого відношення до системи національної безпеки України;

Збройні Сили України надають допомогу Службі безпеки України в забезпеченні національної безпеки;

Збройні Сили України призначені виключно для виконання завдань відповідно до міжнародних договорів України.

війна, основним інструментом якої є створення державою-агресором в державі, обраній для агресії, внутрішніх протиріч та конфліктів з подальшим їх використанням для досягнення політичних цілей агресії, які звичайно досягаються звичайною війною;

війна, в якій приймають участь різні військові формування сторін конфлікту;

 війна, в якій використовують різні роди військ;

війна, в якій активно використовують новітню військову техніку та найбільш сучасні розробки зброї.

використання методів, що сприяють виникненню та поглибленню в державі, обраній для агресії, внутрішніх конфліктів;

 використання заборонених методів ведення війни;

використання заборонених засобів ведення війни;

використання заборонених методів та засобів ведення війни.

бути публічно непричетною до розв’язаного конфлікту;

через 3 години після початку збройної агресії оголосити війну;

 безпосередньо перед початком бойових дій оголосити про початок війни;

за добу до початку бойових дій оголосити війну.

базовий елемент системи воєнної безпеки, сукупність органів державного управління військовим і військово-технічним будівництвом, оборонно-промислового і наукового комплексів держави, військових формувань та органів, призначених для виконання завдань воєнної безпеки воєнними методами, а також нормативно-правова база, яка визначає функції, права, обов’язки і взаємозв’язки усіх елементів Воєнної організації;

структура її збройних сил;

структура її збройних сил та інших військових формувань;

порядок організації діяльності військових військових частин і підрозділів.

рівня розвитку суспільства, характеру політичного устрою, соціально-економічної бази, а також від розвитку засобів збройної боротьби, умов внутрішньої і зовнішньополітичної обстановки;

структури організації збройних сил держави;

структури організації збройних сил та інших військових формувань держави;

наявного в державі озброєння та рівня науково-технічного прогресу.

Верховна Рада, Президент України, Рада національної безпеки і оборони, Кабінет Міністрів, Міністерство оборони, Генеральний Штаб Збройних Сил України, інші військові формування, правоохоронні органи, інші центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, окремі громадяни;

Збройні Сили України та Служба безпеки України;

Збройні Сили України та інші військові формування України;

Верховний Головнокомандувач та Збройні Сили України.

Президент України;

Міністр оборони України;

Начальник Генерального штабу ЗСУ;

Прем’єр-міністр України.

Президент України;

Міністр оборони України;

Начальник Генерального штабу ЗСУ;

Прем’єр-міністр України.

координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президенті України;

координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Службі безпеки України;

координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Генеральному штабі ЗСУ;

координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Кабінеті міністрів України.

Міністр оборони України;

 Начальник Генерального штабу ЗСУ;

Прем’єр-міністр України;

Президент України.

Міністр оборони України;

Начальник Генерального штабу ЗСУ;

Прем’єр-міністр України;

Президент України.

Так;

Ні.

Так;

 Ні.

затверджені відповідними указами і законами загально-державні нормативи з фізичної культури учнів старших класів закладів загальної середньої освіти;

 затверджені відповідними наказами Міністра оборони України нормативи з фізичної підготовки особового складу Збройних Сил України;

закони України «Про основи національної безпеки України», «Про оборону України», «Про Раду національної безпеки і оборони України», «Про Збройні Сили України», а також Стратегія національної безпеки і Воєнна доктрина України, які розмежовують права та функції державних органів України як складових воєнної організації;

затверджені відповідними наказами Міністра оборони України нормативи з фізичної підготовки курсантів вищих військових навчальних закладів.