Система світової колективної безпеки. Система національної безпеки України

  сукупність спільних заходів держав задля підтримання миру, запобігання війні, припинення актів агресії і надання колективної допомоги;

формування, використання і застосування спільних збройних сил кількох держав для вирішення питань зовнішньої політики; 

договір між збройними силами держав про воєнну підтримку;

A.  спільне законодавче врегулювання безпекових питань між сусідніми державами.

 неподільність безпеки, коли агресія проти однієї держави-учасника вважається агресією проти решти держав-учасниць, невтручання у внутрішні справи і врахування інтересів усіх учасників системи колективної безпеки, прийняття рішення з принципових питань забезпечення колективної безпеки на основі консенсусу, однакова відповідальність усіх держав-учасниць за збереження безпеки, гарантії колективної оборони;

усі держави-учасниці однаково відповідають за збереження безпеки під час ведення бойових дій;

усі держави-учасниці гарантують забезпечення виконання встановлених договором правовідносин з питань безпеки під час вирішення питань зовнішньої політики;

усі держави-учасниці гарантують ухвалення ідентичних законів з питань безпеки, використання однакових засобів забезпечення безпеки. 

 захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави в різних сферах життєдіяльності від внутрішніх та зовнішніх реальних або потенційних загроз;

захист інтересів осіб певної національності;

фізичний захист особливо-важливих об’єктів, стратегічних підприємств, об’єктів інфраструктури;

виявлення терористичної діяльності, ліквідація діяльності незаконних збройних формувань і усунення передумов і причин їх появи.

 особа, суспільство, держава та її довкілля;

Служба безпеки України;

правоохоронні органи України;

Служба безпеки України та правоохоронні органи України.

Збройні Сили України складають основу оборони держави і є головним елементом забезпечення його безпеки;

Збройні Сили України не мають ніякого відношення до системи національної безпеки України;

Збройні Сили України надають допомогу Службі безпеки України в забезпеченні національної безпеки;

Збройні Сили України призначені виключно для виконання завдань відповідно до міжнародних договорів України.

війна, основним інструментом якої є створення державою-агресором в державі, обраній для агресії, внутрішніх протиріч та конфліктів з подальшим їх використанням для досягнення політичних цілей агресії, які звичайно досягаються звичайною війною;

війна, в якій приймають участь різні військові формування сторін конфлікту;

 війна, в якій використовують різні роди військ;

війна, в якій активно використовують новітню військову техніку та найбільш сучасні розробки зброї.

використання методів, що сприяють виникненню та поглибленню в державі, обраній для агресії, внутрішніх конфліктів;

 використання заборонених методів ведення війни;

використання заборонених засобів ведення війни;

використання заборонених методів та засобів ведення війни.

бути публічно непричетною до розв’язаного конфлікту;

через 3 години після початку збройної агресії оголосити війну;

 безпосередньо перед початком бойових дій оголосити про початок війни;

за добу до початку бойових дій оголосити війну.

сукупність органів державного управління військовим і військово-технічним будівництвом, оборонно-промислового і наукового комплексів держави, військових формувань та органів, призначених для виконання завдань воєнної безпеки воєнними методами, а також нормативно-правова база, яка визначає функції, права, обов’язки і взаємозв’язки усіх елементів Воєнної організації;

структура її збройних сил;

структура її збройних сил та інших військових формувань;

порядок організації діяльності військових військових частин і підрозділів.

Президент України;

Міністр оборони України;

Начальник Генерального штабу ЗСУ;

Прем’єр-міністр України.