“Скарб” О. Стороженка

Іван

Івась

Павлусь

Петро

У родині атмосфера взаємоповаги, всі допомагають один одному

У родині активно навчаються і займаються наукою

У родині все крутиться навколо Павлуся, матір надміру опікується сином, не дозволяє йому щось робити

Виріс Павлусь парубком першим парубком на все село і роботящий і розумний

Павлусь був гордістю батьків: вчився найкраще і батькам по господарству допомагав

Пика широка та одутлувата, як у того салогуба, а руки білі та ніжні, як у панночки.

Меду

Супу

Узвару

Під старим дубом

Його було закопано біля озера

Його було сховано у дохлого хорта

Сам почав про себе піклуватися

Наймит і наймичка

Добрі люди у селі допомагали

Людина повинна жити не лише заради себе, а допомагати іншим, робити добро, працювати.

Можна все життя на боці пролежати, всеодно хтось буде про тебе піклуватися

Можна нічого не робити, скарби самі посипляться на тебе

вкинули в хату кота

злякали його вночі

вкинули у двір мертвого хорта

одруження Павлуся

роздумами автора про щастя

переїздом до іншого місця проживання

смертю Павлуся

новела

повість

оповідання

«Жили-були дідусь з бабусею»

 «Був собі чоловік і жінка»

«А чи знаходили ви будь-коли скарб?"

«У давні часи відбувалися ці події»

Павлусеві

оповідачеві

матері Павлуся

сільським парубкам

заможними

працьовитими

ледачими

невихованими

доброго лісовика

русалонька

котка

півника

повчала на кожному кроці

надмірно любила і пестила

добре, всьому вчила його

виховувала, як гарного господаря

впала в ополонку, йдучи через річку

через мед, який шукала у фугу для Павлуся

була старенька, занедужала та й вмерла

стався нещасний випадок, коли їздила по дрова

Сонько

Лежень

Ледащо

Ледар

тітка

сусідка

наймит з наймичкою

бабуся

втратив своє майно

так само нічого не робив

навчився все робити без допомоги інших

агресивна

слухняна

непокірна

балакуча

кота

їжака

хорта

мишу

Тяжко працювала, щоб прогодувати сина

Застудилась, коли вночі шукала по селу мед для Павлуся

Намочила ноги , коли переходила річку