Однорідні члени речення. Звертання. Вставні слова

Усе спить- і небо, і зорі безсилі.

У ставок запустили : карпа, окуня, лина.

Будинки, сади, люди- усе мліє від літньої спеки.

Зуби руйнуються від розкушування кісточок : слив, вишень.

Ця річечка- Дніпра тоненька синя доня.

Добридень тобі Україно моя!

Подарували Тарасику нові книги.

Не вмирає наша слава і воля святая

Біла, хато, писанка яскрава!

Возрадуйся, мій сивочолий Києве!

Виростай, дитино й пам*ятай свій край.

Спасибі мамо, за недоспані ночі.

Дивна річ лежить переді мною.

Дивна річ лебеді залишилися зимувати в селі.

Дорога без попутника здається довгою.

З цього місця все видно добре.

Звісна річ, усі приголомшені звісткою.

Сьогодні, на жаль, задощило.

Знов прибули до нашої шпаківні її , мабуть, торішні гості.

Сідайте ,будь ласка, на стілець.

Вечірнє сонце, дякую за всіх.

Страшні слова, коли вони мовчать.

Все повторялось: і краса, й потворність.

В цьому, напевно, правда пташина…

простим

однорідним

узагальнювальним

вставним

підмети і присудки

усі члени речення

тільки другорядні члени речення

тільки означення

Як вам бджілко почувалось?

Чи дощу не почувалось?

А може власне і не в тому справа.

Буває часом сліпну від краси.

Усе моє все зветься Україна.

підмета

присудка

додатка

не є членом речення

А що, тепер Марусю знаєш

що значить в світі самота?

Опустіться тихі зорі синові під вії.

Виростеш ти сину вирушиш в дорогу.

Україно п’ю твої зіниці!

Кажуть носа ти вкрав у баби.

Цього року у Неділю Прощену

Я здається не усіх прощу!

Нам здавалося наче з дерев сиплеться золотий дощик осені.

Нам з тобою видно по дорозі,

бо ішли й нікуди не прийшли.

будь ласка, дякую

зверніть увагу, уявіть собі

по-перше, по-друге

можливо, може

Усе поволі зникає: море, скелі, земля.

Я нині знову буду говорити про почуття високі і святі.

Земля молодіє від рясту, від сонця, від цвіту.

Стежка, озеро, стіжок - все у падолисті.

У лісі було чути як гудуть бджоли, як співають пташки та як біжить струмок десь у яру.

Я люблю читати пригодницькі повісті Всеволода Нестайка.

Я посіяла на квітнику ромашки та айстри.

Восени птахи відлітають до вирію.

Чи знаєш ти, хлопче, якого коня тобі серед поля вготовила доля?

Летіть, летіть, нестримні журавлі, через усі держави і кордони!

Вийди, вийди сонечко, на дідове полечко, на бабине зіллячко.

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Уявіть собі, а Танька влітку відпочивала в Іспанії!

По-перше, ми маємо знайти приміщення для ярмарку.

У природи, як відомо, не має поганої погоди.

Колись, можливо, на місці цих руїн був прекрасний замок.

Яблуньки, вишні та абрикоси висадимо ближче до будинку.

Сосни немов розступилися і обгорнули поляну.

І птахам і звірятам цікаво дивитися на людей.

Якщо ластівки або стрижі літають високо, треба чекати сухої сонячної погоди.