Складне речення

яке складається з підмета і другорядних членів.

у якому є або підмет, або присудок.

в будові якого є дві і більше граматичних основ.

що має другорядні члени.

прості, складні

поширені, непоширені

ускладнені

розповідні, питальні, спонукальні

1

2 і більше

лише 2

тільки 4

сполучниковий

безсполучниковий

лише сполучниковий

змішаний

при безсполучниковому зв'язку прості речення між собою поєдуються лише інтонаційно

якщо прості речення у складному з'єднані сполучником, то кома між ними не ставиться

у складному реченні прості можуть бути різні за складом граматичної основи

кома у складному реченні ставиться лише тоді, коли воно складається з трьох простих

2, 4, 6, 7

1, 3, 5

1, 7

1, 4, 6

Подув холодний вітер, випав сніг, і листя обсипалося.

Вітер погрався листям, і воно опало вниз, на пухкий сніжок.

На золоті крил із-під тучі бджола поспішає у світ, а вишні хустини пахучі на плечі розвішує цвіт.

Рожевий день палав, та гули на квітах бджоли, пташки сміялися.

Наш клас дружний, ми завжди придумуємо нові, цікаві справи.

Маленький за розмірами дощовий черв'як, а виконує велику роботу.

Бредемо по опалому листю, а воно шурхотить під ногами.

Знявся вітерець, листя посипалося з дерев рясним листопадом, вже чути лише одноманітний шелест.

Природа довго боролась, протестувала і не хотіла скоритись.

Теплом дихала настояна на квітах і травах земля.

Сонце заходить, цілуючи гай, ліс знімає золотий бриль, а місяць заходить на вахту.

Достигають яблука ранети, та рання осінь листя золотить, гарний хлопець з іншої планети, може, завтра в гості прилетить.

Ранк був ясний-найясний, поле зеленілось, росиночки блискали, та зіходило сонечко, і жайворонки співали.

По нічнім дощику порох ледве здіймався над шляхом, свіжість розходилася навкруги, й благодать надходила над світом.

На столику біля саморобного дерев'яного вертата лежали різні інструменти але в майстерні не було ні душі.

Цвіте запашна малина, смородина роздає скрізь свої пахощі а квасоля байдуже подерлася на тичку.

1

2

3

4

Кожен народ вкладає у своє національне вбрання чимало вигадки, майстерності та винахідливості.

Сад цвіте, і кожна пелюстинка маму уподібнює на мить.

І вечір гріє сині руки над жовтим вогнищем кульбаб, човен висувається з-під верблозу, і на воду сповзає дядькова тінь.

Над плесом озера я юність пригадав, вечірні небеса і посвист крил качиних.