Складне речення

два додатки

дві або більше грамотичних основ

підмети, присудок

тільки присудки

А Дзвенить у зорях небо чисте, палає синім льодом шлях.

Б А вітер дме постійно, далеко розносить стигле насіння дерев і трав.

В Молоденькі гіллясті берізки, може, тільки вночі покрились листям.

Г Мати перша навчила мене любити роси, любисток, м’яту і калину.  

За одну книгу можна було купити ціле село з людьми, землею й майном.

Стерня не завжди золота, але колюча для всіх і завжди.

Квітне-веснує земля, рястом синіють поля.

Отже, що тут багато говорити й сперечатися.

Грім креснув і дощ полився.

Відцвіли голубі матіоли згасло літо на жовтих полях.

Дрімає сад і гостро пахне м’ята.

Шофер гальмує мимоволі стоять колеса в шелюзі несе хтось яблука в приполі.

На тиху ніч, на вечір золотий у синє небо висипали роси.

Проводжають мене чорні очі ожин, між березами дуб заблудився крислатий.

Сонце світить так ласкаво, що аж каміння сміється.

Сани біліють у лузі, у сани запряжено вітер.

Життя біжить, як музика дзвенить.

Ожиною терпкою пахне ліс, на пагорбі замріялась ялиця.

Зібрала ніч поважно зорі в клунок, бо стукає світанок у вікно.

Вродлива пісня розсипає бризки, гойдає в небі золоті колиски.

Він сопілку з очерету ріже, і лунає тихий полонез.

Думка спить і серденько спочило.

Хто тому винен, я не знаю.

Орали натомлене поле, й стурбовані бусли ходили.

Хмара небо криє сонечко не блисне вітер вовком виє дощ потоком висне.

Цвіте й гуде земля і серце повне вщерть.

Іду шляхом сонце сяє вітер з травами говорить.

Пишається калинонька явір молодіє кругом їх верболози й лози зеленіють.

Я іду по парку золотому, і прощально листя шелестить.

Чи то я заспівав, чи то мною земля заспівала?

Де відвага там перемога.

Щоб уволю всього мати, треба добре працювати.

Був теплий дощ, в траві стоїть вода, на гілці синя бабка обсихає.

Стежинку відшукати треба, щоб ходив ти вік у щасті.

Сміюсь я, жартую, співаю, не скаржусь на долю зовсім.

Послухайте, як дихає земля.

є лише одна граматична основа;

обидві частини є двоскладними простими реченнями (мають обидва головні члени);

одна частина є односкладним реченням, друга – двоскладним.

одна частина є двоскладним реченням, друга – односкладним.

Цвіте й гуде земля, і серце радіє.

А літо йде полями і гаями, і вітер віє.

Осінь прийшла, і листям пожовклим всі стежки покрила.

Холодні осінні тумани клубочаться угорі і спускають на землю мокрі коси.