Складне речення.

Телефон задзонив так несподівано, що дівчина ледь не випустила з рук скляночки зі смаколиками (Н. Гербіш).

Хата блищала чистотою, ялиночка красувалася в Олесиній спальні на ній висіли горішки й шоколадні цукерки (Н. гербіш).

Між високими будинками свистів вітер, а сірі хмари позачіплялися за їхні дахи, й збиралися ось - ось розіллятися дощем (Н,Гербіш).

Мороз пощипував щоки сніжинки сідали на обличчя (Н. Гербіш).

Небо затягло сірими важкими хмарами, старі дерева в саду розхитувалися й скрипіли, молоді полохливо тріпотіли віттям (Н, Гербіш).

Соня досить чутливо відчула, як морозець щипає щічки (Н. Гук).

Усе навколо зачаровувало, дива вигулькували ледь не з - за кожного рогу (Н. Гербіш).

Саме на кухні вигадуються, повторюються, вивчаються, народжуються та готуються найрізноманітніші страви (Н. Гербіш).

Спинюся я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй (Л.Костенко).

Гули мости, двигтіли автостради, машини мчали наче навмання (Л. костенко).

А всі були вже трішечки поети, і розпливались посмішки до вух, і вечір сипав золоті монети в його потертий сірий капелюх (Л. Костенко).

Кошлатий вітер - голодранець в полях розхристує туман, танцює юродивий танець, б'є в бубон сонця, як шаман (Л. Костенко).

В цьому саду я виросла, і він мене впізнав, хоч довго придивлявся (Л. Костенко)

Пливе над світом осінь, як медуза, і мокре листя падає на брук (Л. костенко).

І ніч проминула, і сон не приніс забуття (Л. Костенко).

Душа задивиться в туман і марить обрисами літа (Л. Костенко).

Вже листопад підкрався з - за дубів і гай знімає золоту перуку (Л. Костенко).

Ідуть у білих каптурах дерева, понамерзали брови у дерев(Л. Костенко).

Співає ліс захриплими басами, веде за повід стежечку худу( Л. Костенко).

Спинюся я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй (Л. Костенко).

Вона вміла сміятися по - справжньому і дарувати світло(Н. Гербіш).

Вона пекла кекси й торти, пляцки й пиріжки( Н. Гербіш).

Наставав листопад - і вона мріяла про Різдво, весну, літо, золоту осінь (Н. Гербіш).

Дощ навколо вигравав ніжний джаз і нагадував про дитячі мрії (Н. Гербіш).